Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №810/2231/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №810/2231/14

адміністративне провадження №К/9901/4531/18

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Старова Н.Е.)

у справі №810/2231/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (далі - Товариство) звернулось в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що ним, у встановлений законом строк, подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, що прийнята контролюючим органом без зауважень, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо невизнання як податкову звітність податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем не оскаржувались, податкова декларація за серпень 2013 року вважається неподаною, а тому контролюючий орган дійшов вірного висновку про завищення Товариством залишку від`ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вересень, жовтень та грудень 2013 року на суму 10 583 067 грн., що свідчить про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0003152204 від 26.11.2013, №0003302204 від 17.12.2013, та №0000282204 від 14.02.2014.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно не визнав як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за серпень 2013 року, при цьому жодним чином не досліджував підстави формування від`ємного значення та договірні відносини з контрагентами позивача, а тільки послався на арифметичні та методологічні помилки в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року. Вищевикладене, у своїй сукупності, свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, якими зменшено позивачу залишок від`ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вересень, жовтень та грудень 2013 року на суму 10 583 067 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що Товариством не подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, оскільки останній надано статус «неподаткової звітності», про що повідомлено позивача листом від 23.09.2013 №2686/10/15-2. Дії контролюючого органу щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року податковою звітністю Товариством в судовому порядку не оскаржувались, з огляду на що, оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідачем в межах його повноважень та у спосіб встановлений законом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження на касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

18 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест».

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2013 №465/22-04.

Як вбачається з акту, в порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.102.5, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135. п.198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України TOB «Білгород Інвест» завищено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2013 року на суму 10 583 067 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0003152204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 583 067, 00 гривень.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач подав скаргу від 13.12.2013. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.02.2014 № 429/10/10-36-10-01-04/1083 про результати розгляду скарги скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0003152204 - без змін.

Також, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB «Білгород Інвест» за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2013 №616/22-04 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2013 №0003302204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 583 067, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB «Білгород Інвест», за грудень 2013 року.

На підстав акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.02.2014 №0000282204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 583 067, 00 грн.

Контролюючий орган зазначив, що Товариством не подано декларацію з ПДВ за серпень 2013 року, що призвело до завищення розміру від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 10 583 067 грн.

Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 статті 49 ПК України).

Згідно з п. 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 статті 49 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством направлено в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року про що отримано квитанцію № 2.

Як вбачається зі змісту вказаної квитанції, податкова декларація Товариства з податку на додану вартість за серпень 2013 року доставлена до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області та прийнята контролюючим органом. Будь-які відомості щодо наявності помилок, зауважень чи застережень до податкової декларації відсутні.

Контролюючим органом направлено на адресу позивача лист № 2686/10/15-2 від 23.09.2013, в якому зазначено, що звітній податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року надано статус неподаткової звітності, у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам Порядку задоволення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2012 №1492.

Суд касаційної інстанції зазначає, що вищевказаний лист ДПІ не містить конкретних причин, з яких податкову декларацію позивача не визнано як податкову звітність, що позбавляє платника можливості усунути виявлені податковим органом порушення.

Колегія суддів також враховує, що судом апеляційної інстанції комплексно досліджено податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року та встановлено, що при її заповненні позивачем зазначено всі необхідні відомості та реквізити, передбачені положеннями ст. 46 та 48 ПК України. Крім того, під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не зазначено, які саме недоліки вона містить.

З огляду на вищевикладене, а також те, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач жодним чином не досліджував підстави формування сум від`ємного значення та договірні відносини з контрагентами позивача, натомість лише послався на наявність арифметичних та методологічних помилок в податковій декларації з податку на додану вартість, при цьому не зазначив яких саме. На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про помилковість висновків відповідача про завищення Товариством розміру від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 10 583 067 грн., що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.

Пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова