Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2021 року у справі №160/6785/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 160/6785/20

адміністративне провадження № К/9901/13853/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Мацедонської В. Е.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року (головуючий суддя - Бишевська Н. А., судді - Добродняк І. Ю., Семененко Я. В. )

у справі №160/6785/20

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної прокуратури

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

23.06.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, в якій позивач просив суд (з урахуванням уточнень позову від 21.07.2020):

визнати бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області протиправною та зобов'язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду у розмірі 1 021 095,96 (один мільйон двадцять одна тисяча дев'яносто п'ять) грн, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 21 січня 2020 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 160/6785/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області протиправною та зобов'язано відповідача сплатити на користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду у розмірі 1 021 095,96 (один мільйон двадцять одна тисяча дев'яносто п'ять) грн, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 21 січня 2020 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року було зупинено провадження у справі №160/6785/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №160/6949/20.

Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що, виключно з метою формування єдиної судової практики з питання стягнення матеріальної шкоди, як неотриманої частини заробітної плати, а саме - посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, вважав за доцільне задовольнити клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

19 квітня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення про зупинення провадження у справі не було враховано той факт, що відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції, разом з тим, справа №160/6949/20 не знаходиться на розгляді палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

17 травня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому відповідач вказав на правильність висновків суду апеляційної інстанції про доцільність зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом справи №160/6949/20, з огляду на наявну змістовну подібність правовідносин у цих двох справах. Відтак, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до касаційного розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, спірним питанням у вказаній справі є правомірність зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №160/6949/20.

Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зауважити наступне.

Так, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Оскаржуваною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року провадження у справі зупинено саме на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, виходячи з подібності правовідносин у справі №160/6949/20.

Верховний Суд зауважує, що приписи КАС України не містять визначення "подібні правовідносини". Верховним Судоми у постановах від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 викладалася правова позиція щодо тлумачення вказаного терміну.

Так, Верховний Суд вказав, що "подібність правовідносин" означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі, як з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України пов'язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов'язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Це виключає необґрунтоване зупинення судами провадження у справах виходячи лише з однієї з наявності на розгляді у Верховному Суді подібної справи, яких може бути безліч.

Зупиняючи провадження у справі, Третій апеляційний адміністративний суд безпідставно не взяв до уваги, що справа №160/6949/20 не переглядається у Верховному Суді палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відтак, судом апеляційної інстанції зупинено провадження у справі з підстав подібності обставин даної справи до обставин у справі №160/6949/20, що перебуває на розгляді Верховного Суду, з неправильним застосуванням пунктів 5 частини 2 статті 236 КАС України.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 640/25013/19.

Суд також вважає за доцільне наголосити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

Практика Європейського суду з прав людини з цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких: складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо.

Не вдаючись до детального аналізу практики Європейського суду з прав людини з питання, що розглядається, Верховний Суд ураховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

Окремо слід зазначити, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обох сторін надмірний тягар правової невизначеності.

Так, орган, з якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.

У зв'язку з цим, для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

Таким чином, невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 355, 356, 357, 358, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року - скасувати, а справу №160/6785/20 - направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіН. А. Данилевич В. Е. Мацедонська Н. В. Шевцова