Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2020 року у справі №280/371/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 280/371/19

адміністративне провадження № К/9901/13335/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (суддя: Конишева О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (судді: Добродняк І. Ю., Бишевська Н. А., Семененко Я. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСТОКС-АВТОМАТИКА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа: Приватне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСТОКС-АВТОМАТИКА" (далі - ТОВ "МАКСТОКС-АВТОМАТИКА", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), правонаступником якого є Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), де третя особа Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" (далі - ТОВ "ЗАПОРІЖКОКС"), в якому, з урахування уточнень, просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.07.2018 № 847135/37438257; зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну від 27.06.2018 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст 328 КС України, -застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від
11.10.2019 по справі №640/20468/18, відповідно до якого рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку у строки, встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час здійснення поточної господарської діяльності позивачем було укладено договір підряду від 20.03.2018 №555 з ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС".

За наслідками фактичного виконання вказаного договору позивачем було складено та подано до реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 27.06.2018 № 2.

Відповідно до квитанції від 13.07.2018 №9144657160 реєстрацію податкової накладної від 27.06.2018 № 2 зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

На виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені пояснення за спірною податковою накладною, а також документи на підтвердження реальності господарських операцій з ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС".

За результатами розгляду наданих документів ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято рішення від 19.07.2018 №874135/37438257 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.06.2018 № 2.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від
03.08.2018 № 22604/37438257/2 скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН -без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про реальність господарських операцій між ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС", контролюючий орган не мав правових підстав до відмови позивачу в реєстрації спірної податкової накладної.

При цьому, аналізуючи питання дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, виходив з того, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючого органу, суд повинен вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 ПК України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 щодо застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платник податків скористався процедурою адміністративного оскарження такого рішення як досудовим порядком вирішення спору, касаційний перегляд судових рішень у цій справі здійснюється саме в межах цього питання.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у як их особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Так, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Також слід враховувати, що частина 1 статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Однак всупереч приписам частини 5 статті 242 КАС України наведений вище правовий висновок Верховного Суду судом апеляційної інстанції враховано не було.

У зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не досліджувалось дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду з урахуванням приписів пункту 56.17 статті 56 ПК України, враховуючи, що рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження спірного рішення податкового органу було прийняте Державною фіскальною службою України 03 серпня 2018 року, а до суду позивач їх оскаржив лише 24 січня 2019 року. Дату отримання позивачем указаного рішення ДФС України судами попередніх інстанцій також з'ясовано не було, що унеможливлює вирішення питання про дотримання позивачем строків строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Водночас, за правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що обставини справи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі, тобто, порушення допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, тому дану справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, а також, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, необхідно з'ясувати дату закінчення процедури адміністративного оскарження спірного рішення, передбаченої пунктом 56.17 статті 56 ПК України, вирішити питання дотримання позивачем строку звернення до суду, а разі встановлення порушення - дослідити поважність причин пропуску такого строку з ухваленням відповідного рішення.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська