Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №826/13685/14

адміністративне провадження №К/9901/1248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/18397/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 15 квітня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Гром Л.М., суддів: Бєлової Л.В., Міщука М.С.,

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» (далі - ПАТ «РІАП») про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 7246,87 грн. за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ «РІАП» на користь Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва суму боргу 7246,87 грн.

Як встановлено, ПАТ «РІАП» з 12 березня 1991 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

УПФУ в Оболонському районі м. Києва проведено перевірку правильності нарахування та відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам (ОСОБА_1) за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2014 року ПАТ «РІАП» та встановлено заборгованість у розмірі 7246,87 грн.

Посилаючись на приписи частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», УПФУ в Оболонському районі м. Києва просило стягнути з ПАТ «РІАП» зазначену суму заборгованості.

Також встановлено, що під час призначення пенсіонеру ОСОБА_1 наукової пенсії та формування повідомлень про суми витрат на виплату пенсії, УПФУ в Дніпровському районі м. Києва були враховані записи в трудовій книжці даного працівника, а також довідка ВАТ «Київський завод «РІАП» від 06 листопада 2002 року № 02/895, яка була видана для пред'явлення в органи Пенсійного фонду України.

Також, органом Пенсійного фонду України було враховано лист Міністерства промислової політики України від 06 вересня 2002 року № 01/-1-933.

Згідно із вказаними документами, протягом певного періоду часу ОСОБА_1 працював у ПАТ «РІАП» на певних посадах, в т.ч. в період з 04 листопада 1964 року по 01 квітня 1975 року на посаді начальника центральної лабораторії заводу (ЦЗЛ, яке за даними Мінпромполітики було самостійним науково-дослідним структурним підрозділом підприємства) з наукового напряму діяльності підприємства, ступінь кандидата хімічних наук ОСОБА_1 присуджений 22 травня 1967 року.

Також, ОСОБА_1 займався науково-організаційною діяльністю.

Крім того, в листі Мінпромполітики від 06 вересня 2002 року № 01/-1-933 містяться посилання на іншу довідку ВАТ «Київський завод «РІАП» від 19 жовтня 2001 року № 535Д, в якій викладені відомості про результати науково-технічної діяльності ОСОБА_1

Повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, по пенсіонеру - колишньому працівнику підприємства ВАТ «Київський завод «РІАП» - ОСОБА_1, як науковому працівнику на 2014 рік, були отримані відповідачем 30 січня та 15 червня 2014 року

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «РІАП» на користь Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва суму боргу 7246,87 грн.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заявник вказує, що суд не врахував наявність спору в іншій справі між тими ж сторонами про той же предмет.

Також, в касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не задовольнив клопотання відповідача про відвід суддів та про відкладення розгляду справи.

Крім того, заявник посилається на наявність преюдиційних для цієї справи фактів, які встановлені в інших справах, але помилково не взяті до уваги судом.

У касаційній скарзі стверджується й про порушення норм матеріального права, а саме суд, за оцінкою заявника, помилково поширив Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» на ПАТ «РІАП», яке не є науковою установою, не мало у штаті наукових працівників та не займалось науковою діяльністю. При цьому, довідка, якою доводиться протилежне, є підробленою.

Позивач до суду касаційної інстанції заперечень чи пояснень не подав.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Частинами 1, 9 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (який був чинним на час спірних правовідносин) передбачено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок № 372).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Різниця між сумою пенсії, призначеної ОСОБА_1 за Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку він має право, за період з 01 серпня 2014 року по 31 жовтня 2014 року становить 7246,87 грн., про що у встановленому порядку повідомлено ПАТ «РІАП»

В силу положень частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ це означає, що вказана різниця фінансується підприємством відповідача, науковим працівником на якому був ОСОБА_1

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.

Як встановлено, згідно з даними довідки, виданої ВАТ «Київський завод «РІАП» від 06 листопада 2002 року № 02/895, яка була видана для пред'явлення в органи Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 присуджений ступінь кандидата хімічних наук та він займався науково-організаційною діяльністю.

Тобто, з урахуванням положень статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ, належить зробити висновок, що ОСОБА_1 був науковим працівником ВАТ «Київський завод «РІАП».

При цьому, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не ставить в залежність обов'язок підприємства, в тому числі його правонаступника відшкодовувати різницю пенсії щодо пенсіонерів, які були працівниками наукової установи, якою видано довідку про роботу на науковій посаді, що дає право на пенсію на підставі вказаного закону, від наявності статусу наукової установи у підприємства станом на час виплати вказаним працівникам пенсії.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи заявника касаційної скарги про наявність спору в іншій справі між тими ж сторонами про той же предмет є необґрунтованими, оскільки справи, на які посилається відповідач, стосуються іншого періоду стягнення заборгованості, тобто предмети справ різні.

Також суд не може погодитись з доводами заявника про те, що у справі, що розглядається належить визнати встановленим преюдиційний факт, встановлений у іншій справі, а саме, що ОСОБА_1 не займався науковою діяльністю, що виключає обов'язок відповідача фінансувати його пенсію.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Крім того, у статті 72 КАС України йде мова про звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, але не про обов'язковість правових висновків суду в іншій справі.

У справі, що розглядається встановлено обставини, що ОСОБА_1 займався науковою діяльністю, що і належить брати до уваги при вирішенні цього спору.

Що стосується правового висновку, зробленого судом в іншій справі, про відсутність обов'язку відповідача фінансувати пенсію, виплачену ОСОБА_1, то такий висновок не є обов'язковим у справі, яка розглядається та не узгоджується із встановленими обставинами.

Доводи відповідача, що довідка, якою суд обґрунтовував своє рішення, є підробленою, також є необґрунтованим, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, належних доказів такого твердження не надано.

Процесуальних порушень, що мають наслідком скасування судового рішення, суд не встановив.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів "РІАП" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 15 квітня 2015 року у справі № 826/18397/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду