Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2019 року у справі №296/12614/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

Київ

справа №296/12614/18

адміністративне провадження №К/9901/33753/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сторчака В. Ю., Граб Л.С., Іваненко Т.В. від 08 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 листопада 2018 року № 111 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю другої групи одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 08 серпня 2017 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, в країнах, де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов`язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому IІ групи інвалідності. Зазначає, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте рішенням відповідача йому безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

28 листопада 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №296/12614/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 296/12614/18.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач 04 вересня 2019 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позивачу відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

30 жовтня 2019 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року. Підставами для поновлення строку апелянт зазначає той факт, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, постійно хворіє, перебуває під постійним наглядом лікаря та знаходиться на лікуванні поза межами свого місця проживання. Крім того апелянт наголошував, що не мав матеріальної змоги на оплату послуг адвоката для подачі апеляційної скарги. Відтак, апелянт зазначає, що ним пропущено строк подання апеляційної скарги з поважних причин.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що надані апелянтом докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не доводять наявності обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду у місячний строк з моменту отримання оскаржуваного рішення, а саме з 28 березня 2019 року по 28 квітня 2019 року, як це передбачено вимогами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Сьомий апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права прийнято рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу. Скаржник посилається на те, що у зв`язку зі своїм хворобливим станом здоров`я він не мав змоги у визначений законодавцем строк подати апеляційну скаргу.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року у справі № 820/2497/16 та постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 281/1326/14-а та від 20 березня 2018 року у справі № 804/95/17.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року було отримано позивачем 28 березня 2019 року, а апеляційна скарга на вказане рішення подана до суду 04 вересня 2019 року.

У відповідності до статті 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 121 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у клопотанні про поновлення строку не є поважними, оскільки виписка з медичної карти стаціонарного хворого №0886 підтверджує перебування скаржника на стаціонарному лікуванні з 01 березня 2018 року по 16 березня 2018 року, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення судом. Виписка з медичної карти стаціонарного хворого №3662 підтверджує перебування апелянта на стаціонарному лікуванні з 23 вересня 2019 року по 04 жовтня 2019 року, тобто після подачі апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що надані скаржником докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не підтверджують неможливість оскаржити рішення суду у місячний строк з моменту отримання оскаржуваного рішення, а саме з 28 березня 2019 року по 28 квітня 2019 року, як це передбачено вимогами статті 295 КАС України.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в касаційні скарзі не зазначено жодних доводів, які б дали привід вважати оскаржувані ухвали такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Суд наголошує, що позивач зобов`язаний був демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, особисто або через законних представників, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби для отримання інформації щодо руху поданої ним апеляційної скарги або прискорення процедури слухання, якщо суд зволікав із таким.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвали про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року; про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказані в клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними в контексті приписів КАС України та не можуть бути підставою для його поновлення.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (пункти 22-23) зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (Melnyk v. Ukraine, N 23436/03).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд наголошує, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (Справа "Пономарьов проти України", Заява N 3236/03).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судові рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року про відмову в задоволенні заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити та без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко