Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2018 року

Київ

справа №818/1395/17

адміністративне провадження №К/9901/382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у складі колегії суддів: Прилипчука О.А. (головуючого), Павлічек В.О., Соколова В.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (головуючого), Курило Л.В., Русанової В.Б. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України,в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України при розгляді заяви позивача від 30.07.2017; стягнути з Міністерства соціальної політики України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо розгляду заяви позивача від 30.07.2017.

2.2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 30.07.2017 ОСОБА_2 звернувся із заявою до Міністерства соціальної політики України щодо отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік.

3.2. Відповідно до реєстраційно-контрольної картки 749/0/167-17 заява була отримана відповідачем 31.08.2017.

3.3. Листом Міністерства соціальної політики України №749/0/167-17/401 від 31.08.2017 позивачу роз'яснено, що встановлені у 2017 році постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" розміри грошової допомоги визначено виходячи із обсягу бюджетних призначень на цю мету, що є гарантією своєчасної та в повному обсязі виплати цієї допомоги ветеранам війни, зокрема учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, у розмірі 1200 гривень.

3.4. Вважаючи, що Міністерством соціальної політики України порушено строки розгляду заяви, а відповідь надана не керівником Міністерства чи особою, що виконує його обов'язки, а також не роз'яснено порядок оскарження відповіді на звернення, позивач звернувся до суду із позовом.

4. Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідь на заяву було надано Міністерством листом №749/0/167-17/401 від 31.08.2017, однак згідно відмітки на конверті відповідь направлено позивачу 09.09.2017, тобто з порушенням строків, встановлених законом та не роз'яснено порядок оскарження вказаної відповіді.

5. Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди, суди зазначили, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, в чому вона полягає та не доведено причинних зв'язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову про задоволення позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін

7. Аргументи скаржника зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 25 Закону України «Про звернення громадян» №393/96 від 02.10.1996, відповідно до якої передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями або рішеннями органу чи посадовими особами при розгляді заяви.

8. Відповідачі відзиву на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 19. &l ;…&gc; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Цивільний кодекс України

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

"1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом".

Стаття 1167. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду

"1. моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті".

11. Закон України «Про звернення громадян» №393/96 від 02.10.1996:

Стаття 25. Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги

"2. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом."

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

12. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди може мати місце у зв'язку із завданням такої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

13. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

14. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому моральної шкоди, не зазначено та не доведено в чому вона полягає, не доведено причинного зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача.

15. За змістом частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин доводи позивача про неправильне застосування статті 25 Закону України «Про звернення громадян» №393/96 від 02.10.1996 не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.

17. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

18. З огляду на зазначене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

19. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

20. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

21.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду