Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №812/685/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2018 року

Київ

справа №812/685/17

адміністративне провадження №К/9901/51215/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (суддя Басова Н.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-219-17 від 15 серпня 2017 року про сплату єдиного внеску в сумі 29998,80грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від обов'язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, в зв'язку з чим контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення їй вимоги про сплату боргу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області №Ф-2019-17 від 15 серпня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15935,32грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення в частині задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач знаходиться та перебуває на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводиться АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 з 14 квітня 2014 року на період її проведення він звільняється від передбачених статтею 6 Закону №2464 обов'язків платника єдиного внеску.

Не погоджуючись з рішеннями судів щодо задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх в зазначеній частині скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність винесеної контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з огляду на неподання позивачем сертифікату Торгово-промислової палати на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення АТО; крім того, зазначав, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 і було доповнено пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4).

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 12 березня 2003 року зареєстрований Новоайдарською районною адміністрацією Луганської області як фізична особа-підприємець (АДРЕСА_1) та перебуває на обліку у Новоайдарському відділенні Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.

06 червня 2016 року позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області з заявою про звільнення з 14 квітня 2014 року від сплати єдиного внеску, у задоволенні якої відмовлено листом Слов'яносербської ОДПІ від 21 червня 2016 року за №246.

Також 12 квітня 2017 року позивачем направлено до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області заяву про надання інформації (в формі вимоги) про стан заборгованості по єдиному внеску станом на момент звернення.

Слов'яносербською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області надано відповідь на запит, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_2 станом на 14 квітня 2017 становить 27886,80грн. та зазначено, що згідно з пунктом 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу буде йому направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

15 серпня 2017 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано та надіслано ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2019-17 (одержана позивачем 26 вересня 2017 року), згідно з якою загальна сума його боргу станом на 31 липня 2017 року становить 29998,80грн., з яких 29658,80грн. - недоїмка, 340,00грн. - штраф.

Спірним у справі питанням є правомірність винесення відповідачем вимоги №Ф-2019-17 від 15 серпня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону №2464).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Разом з тим, 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

Зазначеними Розпорядженнями смт Новоайдар Новоайдарського району Луганської області, де зареєстрований як фізична особа-підприємець ОСОБА_2 й знаходиться контролюючий орган, на обліку у якому він перебуває, - Новоайдарське відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, включено до переліку територій, де проводиться АТО.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО (у тому числі й позивачу), надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо саме своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області №Ф-2019-17 від 15 серпня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по 31 липня 2017 року в сумі 15935,32грн.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема, посилання відповідача на те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону №2464, є сертифікат Торгово-промислової палати України та відповідна заява, які мають бути подані до контролюючого органу після завершення АТО, не відповідають змісту вищенаведених правових норм, за змістом яких підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду