Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/11947/15

адміністративне провадження №К/9901/3280/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: Романчука О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/11947/15 за позовом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (надалі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві (надалі відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування абзаців вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідачем в супереч вимогам законодавства безпідставно винесено вимогу від 19 травня 2015 року №26-032-14-14/4788 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», оскільки в діях Позивача були відсутні порушення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскаржувані пункти вимоги стосуються відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, в той час як вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги і не є обов`язковими до виконання, останні не несуть юридичного наслідків для позивача, а тому, не порушують його прав та інтересів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу контролюючий орган наводить доводи, аналогічні викладеним в судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України за період з 1 січня 2010 року по 1 січня 2015 року. За результатами проведеної ревізії складено акт від 3 квітня 2014 року №032-30/573.

Враховуючи те, що вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпунктом 15 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 310, пунктами 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Уряду від 20 квітня 2006 року № 550, контролюючий орган листом від 19 травня 2015 року № 26-032-14-14/4788 направив Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень.

Контролюючий орган вимагає: опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі, відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями в установленому законодавством порядку.

Розглянути питання про притягнення працівників установи, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Для усунення зазначених порушень законодавства пропонує: стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю завдану Інституту матеріальну шкоду у розмірі 670,79 тис. грн; стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю завдану державному бюджету матеріальну шкоду у розмірі 619,14 тис. грн; відобразити за даними бухгалтерського обліку Інституту кредиторську заборгованість на загальну суму 16,0 тис. грн.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства..

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач пред`явив вимогу від 19 травня 2015 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача.

При цьому оскаржувана вимога державної фінансової інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у зв`язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи вищенаведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 826/11947/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду