Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2019 року у справі №280/123/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 280/123/19

адміністративне провадження № К/9901/8295/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Мацедонської В. Е.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року (головуючий суддя - Божко Л. А., судді: Дурасова Ю. В., Іванов С. М. )

у справі №280/123/19

за позовом ОСОБА_1

до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - відповідач, Селищна рада, скаржник) про визнання протиправним та скасування рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року відкрито про провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №280/123/19.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що, як видно з апеляційної скарги відповідача, він оскаржує ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки вважає, що справа підсудна місцевому суду як адміністративному суду, а саме Якимівському районному суду Запорізької області. Суд зазначив, що підсудністю є визначений Законом порядок розподілу справ за певними критеріями між судами однієї юрисдикції. Отже, заявник оскаржує ухвалу про відкриття провадження у справі з підстав порушення судом першої інстанції правил юрисдикції, тобто заявник оспорює компетенцію Запорізького окружного адміністративного суду на розгляд даної справи, та вказує, що справу не належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства. Між тим, п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України не визначено таких підстав для оскарження ухвали про відкриття провадження у справі як порушення судом правил юрисдикції.

В свою чергу, обставин, що вказували б на порушення судом першої інстанції правил підсудності при відкритті провадження у справі заявником в апеляційній скарзі не зазначено. Відтак, суд дійшов висновку, що ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року про відкриття провадження у справі з підстав зазначених відповідачем в апеляційній скарзі оскарженню не підлягає.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

25 березня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області зазначає, що положеннями КАС України передбачено право оскаржувати в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення юрисдикції, а саме - належності розгляду спору в порядку іншого судочинства. Дані висновки, як зауважує відповідач, знаходять своє відображення і у практиці Верховного Суду - постанові від 17.08.2018 у справі №826/16873/17. Скаржник стверджує, що він фактично оскаржив ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції, оскільки, на думку відповідача, даний спір підлягає розгляду місцевому загальному суду, як адміністративному, - Якимівському районному суду Запорізької області.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

Позивачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд (далі - Суд) виходить з того, що за приписами частин 1, 2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Відповідно до частини 2 статті 293 КАС ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених частини 2 статті 293 КАС . Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 293 КАС , окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 294 КАС окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Статтею 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до принципу спеціалізації Законом визначено види і повноваження місцевих судів: загальні суди, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом; господарські суди, які розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції; адміністративні суди, які розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом (частина 5 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже судова юрисдикція - це компетенція судів здійснювати правосуддя в формі визначеного законом виду судочинства і щодо визначеного кола правовідносин.

Статтею 19 КАС визначено перелік справ у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, тобто визначено предметне коло справ, які розглядаються адміністративними судами.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На відміну від адміністративної юрисдикції як компетенції адміністративних судів щодо розгляду справ у публічно-правових спорах, підсудність відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України - це розмежування повноважень адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції.

Під підсудністю можливо також розуміти коло адміністративних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного адміністративного суду.

Визначити підсудність означає встановити, який суд і якої ланки, згідно з законом, повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.

Виходячи з аналізу глави 2 розділу І КАС під підсудністю розуміється сукупність предметної (статті 20,21), інстанційної (стаття 22), територіальної (стаття 25) юрисдикції адміністративних судів.

Суд зауважує, що помилковим є ототожнення понять "підсудність" з "юрисдикцією" (підвідомчістю). Так, юрисдикція (підвідомчість) адміністративних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду адміністративних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку адміністративного судочинства, тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - у даному випадку адміністративної.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №804/3516/18, від 24 грудня 2019 року у справі №120/2280/19-а, Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 495/6724/17.

Тобто, "підсудність", як підстава оскарження рішення суду першої інстанції, передбачає незгоду особи із розглядом (прийняттям до розгляду) справи певним адміністративним судом як судом першої інстанції. У свою чергу поняття "підсудності" не охоплює поняття "юрисдикції" (підвідомчості) судів щодо розгляду спорів певної категорії (юрисдикції).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку виключно з підстав порушення судом першої інстанції наведених вище процесуальних норм, що регулюють питання підсудності адміністративних справ.

Так, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що Селищна рада оскаржує ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки вважає, що справа підсудна місцевому суду як адміністративному суду, а саме Якимівському районному суду Запорізької області, тобто з підстав порушення підсудності.

Окрім того, Суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається протирічність його висновків в частині обґрунтувань доводів апеляційної скарги, оскільки далі по тексту суд зазначає про те, що заявник оспорює компетенцію Запорізького окружного адміністративного суду на розгляд даної справи, та вказує, що справу не належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Водночас, як зазначено в тексті оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та підтверджується відповідачем в касаційній скарзі, Селищна рада оскаржувала ухвалу суду першої інстанції з мотивів того, що спір, пов'язаний з виборчим процесом, оскільки предметом спору є оскарження рішень, що впливають з виборчого процесу, а, відтак, справа підсудна місцевому суду як адміністративному суду, а саме Якимівському районному суду Запорізької області, тобто з підстав порушення правил підсудності, а не юрисдикції, як це зазначив суд апеляційної інстанції.

Відтак, враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року не підлягає оскарженню з підстав, зазначених відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Суд звертає увагу, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, за результатами розгляду даного спору, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у справі від 16.10.2019, прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі №280/123/19. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №280/123/19 визнано нечинним. Провадження у справі №280/123/19 закрито.

Відтак, Суд дійшов висновку про необхідність виключно скасування ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року.

Керуючись статтями 341, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич В. Е. Мацедонська Н. В. Шевцова