ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №676/5649/17

адміністративне провадження №К/9901/62285/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2018 (суддя Семенюк В.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 (колегія суддів: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі №676/5649/17 за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В жовті 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій, щодо відмови в призначенні їй пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, періоду роботи в ДШМ та Кам`янець-Подільській музичній школі та зобов`язання Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати період роботи з 01.09.1999 по 06.09.2010 викладачем в ДШМ та період роботи в Кам`янець-Подільській музичній школі з 07.09.2010 по 31.08.2017 та призначити пенсію за вислугу років з 01.09.2017.

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2018, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, посада викладача в музичній школі та школі мистецтв, на якій працювала позивач не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1999 по 06.09.2010 працювала викладачем по класу фортепіано в Кам`янець-Подільської школи мистецтв та з 07.09.2010 по 31.08.2017 працювала викладачем по класу фортепіано в Кам`янець-Подільській музичній школі, що вбачається із записів в трудовій книжці НОМЕР_1 .

До цього з 01.08.1986 по 27.08.1999 року позивач працювала викладачем по класу фортепіано в Кам`янець -Подільському училищі.

01.09.2017 позивач звернулася до Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику освіти.

Листом № 15098/04 від 11.10.2017 Кам`янець-Подільським ОУПФ відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років, незалежно від віку, мають працівники освіти, які в період до 01 січня 2016 року мали стаж роботи за вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців, а станом на дату звернення загальний стаж роботи позивача становить 35 років 04 місяці 13 днів, в тому числі 13 років 0 місяців 27 днів на вищевказаних посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Крім того, до спеціального стажу зараховуються тільки періоди роботи на посадах та в установах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років. Посаду викладача Кам`янець-Подільської школи мистецтв та посаду викладача Кам`янець-Подільської музичної школи до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не враховано, так як школа мистецтв і музична школа відносяться до позашкільних навчальних закладів, тому права на призначення пенсії, як працівник освіти, остання не має.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до висновку, що у позивачки наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

За позицією судів попередніх інстанцій, дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року №397/21 (далі Доручення № 397/21) дію Переліку № 909 поширено і на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без внесення змін до постанови.

Однак таке доручення було прийнято 06 січня 1995 року, тобто до внесення постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436 змін у Перелік № 909, редакцією якого не було окремо виділено позашкільні навчальні заклади і посади, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, Доручення № 397/21 не поширює свою дію на Перелік № 909 (у редакції, чинній після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436). Водночас, при внесенні змін у зазначений Перелік, зміст Доручення № 397/21 Кабінетом Міністрів України не був урахований.

Разом з цим, за приписами статті 28 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 12 Закону № 1841-III «Про позашкільну освіту» та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Виходячи з наведеного, викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 з 01.09.1999 по 06.09.2010 в Кам`янець-Подільській школі мистецтв та з 07.09.2010 по 31.08.2017 в Кам`янець-Подільській музичній школі повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук