Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/8565/16

адміністративне провадження № К/9901/43925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (судді - Шелест С.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Міністерства юстиції України, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Наталії Іванівни про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати рішення реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області №26460271 від 25.11.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень протиправним та скасувати його;

зобов`язати реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати за ним право власності на одну частку земельної ділянки, визнану Апеляційним судом Київської області від 11.10.2012 площею 0,36 га, розташованої на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області у повній відповідності до законодавства, діючого на момент подання документів для реєстрації прав та обтяжень;

визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в період розгляду скарги позивача від 12.02.2016 та письмових звернень, поданих в 2016 році;

визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Київській області в період розгляду скарги позивача від 10.12.2015 та письмових звернень в 2016 році.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.11.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Н.І. прийнято рішення №26460271 про відмову Позивачу у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Бикова Гребля, кадастровий номер земельної ділянки: 3220480500:014:0045.

Підставою для відмови слугувало те, що згідно поданого заявником витягу ДЗК про земельну ділянку в графі інформації «Інформація про технічну документацію із землеустрою, на підставі якої було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки» заявлена на реєстрацію земельна ділянка була сформована за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 09.09.2015, а державна реєстрація земельної ділянки була вчинена 06.10.2015. Проте поданий договір про поділ земельної ділянки від 05.11.2015 №1220, що слугує підтвердженням акту волевиявлення заявника щодо майбутнього поділу земельної ділянки, враховуючи вищевикладене, укладений після виготовлення технічної документації щодо поділу та державної реєстрації новосформованої земельної ділянки.

Таким чином, на думку державного реєстратора, неможливо встановити відповідність поданих документів один одному, заявленому на реєстрацію праву та вимогам чинного законодавства.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів зі скаргами та зверненнями на вказане рішення, однак у задоволенні скарг та звернень відмовлено, про що позивача повідомлено листами від 11.01.2016, 22.02.2016, 01.04.2016, 05.04.2016, 28.04.2016, 06.05.2016.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у державній у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.11.2015 №26460271, та діями щодо розгляду скарг та письмових звернень поданих протягом 2016 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25.11.2015 №26460271.

Зобов`язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2015 №14211225.

Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Київській області в частині дотримання строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.12.2015 та звернень поданих ОСОБА_1 у 2016 році відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України в частині дотримання строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 12.02.2016 та звернень поданих ОСОБА_1 у 2016 році відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що волевиявлення позивача та його сестер про поділ успадкованої земельної ділянки в натурі оформлено ще спільною нотаріальною заявою від 30.10.2014 та закріплено договором від 05.11.2015 вже на підставі виготовлених технічних документів на земельні ділянки.

Окрім того, усі вищезазначені документи позивача та його сестер на поділ успадкованої земельної ділянки в натурі укладено та підписано ними на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 11.10.2012.

Відповідачем не доведено наявність невідповідності заявлених позивачем прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та будь-яких інших підстав для відмови в державній реєстрації.

Враховуючи, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем подано відповідачу всі встановлені законодавством документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, суди дійшли висновку про те, що рішення відповідача про відмову у державній реєстрації права на нерухомість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суди виходили з того, що відповідачами порушено передбачені Законом України «Про звернення громадян» строки розгляду звернень позивача.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обгрунтування касаційної скарги відповідач Головне територіальне управління юстиції у Київській області покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що станом на час вирішення справи судом першої інстанції законодавцем припинено його повноваження щодо надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відтак задоволення позовних вимог шляхом зобов?язання його зареєструвати право власності не грунтується на законі.

Також покликається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а судами безпідставно визнано підстави його пропуску поважними.

Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання рішення протиправним та зобов?язання зареєструвати право власності ат відмовити у задоволенні позовних вимог щодо Головного територіального управління юстиції у Київській області та Міністерства юстиції України.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Доводи касаційної скарги стосуються лише правильності задоволення позовних вимог про зобов?язання Головного територіального управління юстиції у Київській області зареєструвати право власності та правильності висновків суду щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, відтак перегляд судових рішень здійснюється в межах таких доводів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно частин третьої та четвертої вказаної статті, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон №1952-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За правилами пункту 4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (затв. постановою КМ України від 25.12.15 №1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Під час розгляду справи судами встановлено, що копію рішення №26460271 від 25.11.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивач отримав 09.12.2015, після чого неодноразово звертався до відповідачів з заявами та скаргами на дії даржавного реєстратора.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду та прийняли рішення про поновення строку звернення до суду.

Крім того, 1 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 №834-VIII (далі - Закон №834-VIII ) в частині змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №834-VIII, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Вимоги позовної заяви у цій справі, серед іншого, стосувались визнання протиправним рішення державного реєстратора про відмову у вчиненні реєстраційних дій та зобов?язання Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В обгрунтування заперечень на позов, апеляційної скарги та касаційної скарги відповідач - Головне територіальне управління юстиції у Київській області покликалось на те, що станом на час розгляду справи воно не наділене повноваженнями по державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 у справі №815/190/16 дійшов висновку, що «на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення (15.06.2016), законодавцем було припинено надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управлінням держреєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що виключало можливість задоволення позовних вимог про зобов`язання названого відповідача провести державну реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2014 року по справі №521/17193/14-ц».

Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поряд із відповідачами за адміністративним позовом має відповідати також Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області та Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвалою від 14.09.2016 Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі в адміністративній справі Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області в якості співвідповідачів.

Водночас постановою від 23.06.2017 суд першої інстанції позовні вимоги в цій частині задовольнив щодо Головного територіального управління юстиції у Київській області.

В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обгрунтованості судових рішень та статті 9 КАС України щодо офіційного з?ясування обставин справи позовні вимоги в цій частині щодо Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області судом першої інстанції не вирішені, заперечення відповідача Головного територіального управління юстиції у Київській області в цій частині не враховано, обставини щодо набуття відповідними суб?єктами повноважень у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень не з?ясовано.

Суд апеляційної інстанції такі недоліки судового розгляду у суді першої інстанції не усунув, доводи апеляційної скарги в цій частині не перевірив.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов?язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву позивача з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язанння Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2015 №14211225 скасувати і в цій частині справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук