Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №826/11163/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №826/11163/18

адміністративне провадження №К/9901/16259/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 (головуючий суддя Пащенко К. С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя Епель О. В., судді: Карпушова О. В., Степанюк А. Г.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН, відповідач), в якому просила: визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що має право на визнання за нею статусу інваліда війни на підставі приписів пункту 9 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), як особа, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та якій встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Вважає відмову відповідача у наданні їй вказаного статусу протиправною, оскільки така суперечить наведеним положенням законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи такі рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Відсутність доказів, які б свідчили про залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, унеможливлює надання їй статусу інваліда війни згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

В обґрунтуванні касаційної скарги позивач, повторюючи аргументи, викладені у позовній заяві, наполягає на тому, що є інвалідом війни у розумінні пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, а тому відмова УПСЗН у наданні їй відповідного статусу є незаконною та порушує її права. У зв`язку з цим, позивач вказує на невідповідність висновків судів обставинам справи та приписам правових норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено провести її попередній розгляд з 07.08.2019.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та положенням норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, судовій практиці Верховного Суду. Також, зазначає про відсутність порушень судами норм процесуального права при розгляді цієї справи, а тому просить залишити без змін законні та обґрунтовані, на його думку, оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.05.1986 по 07.05.1986, під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач залучалась для виконання робіт пов`язаних із навантаженням піску в мішки для гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС, що підтверджується маршрутним листом, відповідно до якого можливо встановити характер, час та місце виконуваних позивачем робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Те, що ОСОБА_1 приймала участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується її посвідченням громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії серія НОМЕР_1 . Відповідно до вкладки НОМЕР_2 до вищевказаного посвідчення позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №072881 від 22.07.1993 позивачу встановлена друга група інвалідності. Захворювання пов`язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням встановити їй статус інваліда війни та видати їй відповідне посвідчення.

За результатами розгляду заяви позивача 16.05.2017 УПСЗН листом від 16.05.2017 №01-08/3882 відмовило позивачу у визнанні відповідного статусу та видачі посвідчення, посилаючись на відсутність документальних підтверджень залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони.

04.04.2018 ОСОБА_1 звернулася вдруге до відповідача із заявою, відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, до якої додала нові докази щодо встановлення їй статусу інваліда війни.

Листом від 16.04.2018 №01-08/3474 відповідач вдруге відмовив позивачеві у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, посилаючись на відсутність для цього законних підстав, зокрема, у зв`язку з тим, що документи, додані ОСОБА_1 до заяви, не підтверджують її залучення до складу формувань Цивільної оборони.

Вважаючи такі дії та рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За змістом пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, немає.

Документи, які позивач долучила до своєї заяви, адресованої УПЗСН, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують її статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що вона брала участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надала. Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №368/1579/14, від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а та від 18.10.2018 у справі №753/12234/17.

Враховуючи викладене, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірених належними доказами, дослідженими судами під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушень норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду