Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №826/25552/15

адміністративне провадження №К/9901/26798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державного агентства рибного господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року (суддя Нагорянський С.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (головуючий суддя Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/25552/15 за позовом Державного агентства рибного господарства України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування акта, рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Державне агентство рибного господарства України звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акта від 24 лютого 2015 року №000326-2/26-59-17-05/37472282, скасування рішень від 10 червня 2015 року №0021311706, №0021301706, №0021321706, №0021371706, вимог від 09 червня 2015 року №Ю-0021151706, №Ю-0021141706, №Ю-0021161706, №Ю-0021171706.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору у повному обсязі.

У зв'язку із тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви шляхом доплати суми судового збору у розмірі 2 423, 82 грн., ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року відповідну позовну заяву повернуто.

Постановляючи відповідну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки подане на виконання зазначеної вище ухвали клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю коштів на рахунку державного органу, не є обставиною, яка на думку суду, зумовлює наявність підстав для його задоволення. Крім того, суд вказав на те, що Державним агентством рибного господарства України не надано доказів на підтвердження факту відсутності можливості сплати судового збору за рахунок інших коштів, ніж ті, що передбачені в кошторисі фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та вжиття заходів, спрямованих на отримання коштів для сплати судового збору. При цьому суд врахував, що при зверненні до суду з даним позовом, Державним агентством рибного господарства України було сплачено судовий збір у розмірі 255, 78 грн., що свідчить про можливість даного державного органу нести витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційна скарга Державного агентства рибного господарства України залишена без задоволення, а ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року без змін.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи відповідну ухвалу, погодився із висновками суду першої інстанції. Крім того, звернув увагу на нову редакцію Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, яка набрала чинності з 01 вересня 2015 року, та в силу статті 5 якого Державне агентство рибного господарства України не звільняється від сплати судового збору, як передбачала попередня редакція.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить відповідні рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує на те, що судом першої інстанції не оцінювався майновий стан Держрибагенства та в рішенні не зазначено нормативно-правового акту, на підставі якого він дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 225, 78 грн. двома платежами - 27 липня 2015 року та 12 серпня 2015 року, а станом на 30 листопада 2015 року (дата отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху) позивач вже був не в змозі оплатити судовий збір, що підтверджується випискою по рахунку за 27 листопада 2015 року та яка була надана суду як додаток до клопотання.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) передбачалися вимоги до позовної заяви.

В силу частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою (частина перша статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Згідно із частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України в частині сплати судового збору, а клопотання щодо його відстрочення не містить доказів неможливості його сплати, оскільки, крім поданої виписки по рахунку з урахуванням КЕКВ, Державним агентством рибного господарства України не надано доказів на підтвердження факту відсутності можливості сплати судового збору за рахунок інших коштів, ніж ті, що передбачені в кошторисі фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та вжиття заходів, спрямованих на отримання коштів для сплати судового збору.

В свою чергу, посилання суду апеляційної інстанції на нову редакцію Закону України «Про судовий збір», яка не передбачає звільнення від судового збору державних органів, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору, однак, у даному випадку, судом апеляційної інстанції відповідні висновки зроблено у сукупності з встановленими судом першої інстанції обставинами ненадання позивачем доказів про неможливість оплати судового збору на виконання рішення суду.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко