Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1295/18 804/6016/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року (суддя: Голобутовський Р.З.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року (судді: Малиш Н.І., Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

7 травня 2015 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Дніпропетровської державної обласної адміністрації, де третя особа: ОСОБА_1, та ,з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати недійсним висновок Обласної МСЕК №2 Дніпропетровської ОДА про встановлення 65% стійкої втрати професійної працездатності пенсіонеру за віком ОСОБА_1, викладений в акті огляду МСЕК від 06.11.2007 року за № 895/1068, та визнати недійсною довідку серії МСЕ-ДНА-01 від 16.10.2007 №586483, якою ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65%.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1, щодо якого Обласною комісією МСЕК № 2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності, на час здійснення огляду досяг пенсійного віку, тобто вже був непрацездатною особою, а тому в Обласної комісії МСЕК № 2 не було законних правових підстав для встановлення йому ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 65% а професійними захворюваннями.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що до 27.02.2007 ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

З 16.10.2007 ОСОБА_1 первинно встановлена інвалідність за наслідками експертного огляду, здійсненого комісією Обласної МСЕК № 2 Дніпропетровської ОДА, на підставі Акту розслідувань хронічного професійного захворювання від 18.09.2007 та направлення на огляд на МСЕК №8697 від 20.09.2007, наданого Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області.

За наслідками експертного огляду, здійсненого комісією Обласної МСЕК № 2 Дніпропетровської ОДА, складено Акт від 06.11.2007 № 895/1068, яким зафіксовано експертне рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності безстроково по причині загального захворювання. Ступінь втрати працездатності у відсотках становить 65 %.

На підставі вказаного відповідачем видано довідку серії МСЕ-ДНА-01 №586483, якою визначено причини інвалідності, - профзахворювання, та вказано ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65 %.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що чинним законодавством не визначено вікових обмежень особи або наявності/відсутності у такої особи статусу пенсіонера, у разі встановлення ступеню втрати професійної працездатності, у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а тому підстави до задоволення позовних вимог відсутні.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Під час розгляду адміністративних справ, суди мають керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права.

Положеннями частин 1 та 2 статті 99 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 103 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції закону №192-VIII від 12.02.2015), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються висновок Обласної МСЕК №2 від 06.11.2007 за № 895/1068 та довідка серії МСЕ-ДНА-01 від 16.10.2007 №586483, якою ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65%.

Проте, з даним позовом до суду ПАТ«ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося лише 7 травня 2015 року, тобто більш, ніж через сім років після прийняття оскаржуваних рішень.

В контексті наведених обставин слід також зауважити, що у складі комісії з розслідувань хронічного професійного захворювання, якою складено Акт розслідувань хронічного професійного захворювання від 18.09.2007, були присутні уповноважені особи ВАТ «Павлоградвугілля», а саме: керівник ВСП шахти «Тернівська» ВАТ «Павлоградвугілля» та заступник керівника з охорони праці та техніки безпеки, які своїми підписами засвідчили відповідність висновку про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання та причин такого захворювання.

При цьому, як такі, що були обізнаними про те, що вказаний Акт розслідувань хронічного професійного захворювання від 18.09.2007 є підставою для проведення експертного огляду, враховуючи встановлені обставини відносно хворого уповноважені особи ВАТ «Павлоградвугілля» усвідомлювали наслідки проведення такого розслідування та повинні були знати про складання оскаржуваного Акту, яким зафіксовано експертне рішення про встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності безстроково по причині загального захворювання та видання ОСОБА_1 довідки серії МСЕ-ДНА-01 № 586483.

В такому разі судам при прийнятті рішення необхідно було вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, однак ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд цього не зробили.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що як відповідач, так і третя особа у своїх запереченнях на позов (а.с., а.с. 38, 41, 61) наполягали на відмові у його задоволенні, мотивуючи це пропущенням позивачем строку, передбаченого статтею 99 КАС України.

Пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України (в редакції Закону №2234-VIII від 07.12.2017) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом вказані клопотання про залишення даного адміністративного позову без розгляду не вирішені, ухвала про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не досліджено, зазначені рішення судів не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець