Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №819/1950/17

адміністративне провадження №К/9901/51202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 (суддя - Осташ А.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (судді: Макарик В.Я. (головуючий), Большакова О.О., Глушкор І.В.) у справі №819/1950/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання недійсними рішень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №70358-13 та №70359-13 від 19.12.2017.

2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та безпідставним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як майно позивача, на яке нараховано податок, не є об'єктом оподаткування оскільки відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі категорії до "інші будівлі", внаслідок чого протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2017 року №70358-13 та №70359-13.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі (контора автопарку та склад кисневої) використовуються позивачем з метою забезпечення ведення особистої господарської діяльності та для зберігання особистих товарно-матеріальних цінностей, а отже є господарською (присадибною) будівлею та помилкового віднесено контролюючим органом до категорії інших будівель, до яких застосовується ставка в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна (нежитлових приміщень) - контора автопарку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 491,3 кв. м.;

- склад кисневої за адресою Тернопільська область, АДРЕСА_2, загальною площею 191,4 кв.м.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України було винесено податкові повідомлення рішення, якими визначено суми податкового зобов'язання позивачу за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" №2079-03 від 15.06.2017 на суму 527,50 грн (191,4 кв.м. х 2,7 грн), № 2080-3 від 15.06.2017 на суму 1354,02 грн (491,3 кв.м. х 2,7 грн).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки нежитлова нерухомість, яка належить позивачу, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зважаючи на те, що позивач не зареєстрований як господарюючий суб'єкт, а будівлі, які йому належать є єдиними будівлями та не належать до присадибних або господарських будівель.

Позивачем подано відзив (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на її необґрунтованість.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. Податковий кодекс України

8.1 Стаття 14

8.1.1. Підпункт 14.1.1291 пункту 14.1

Об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі;

8.2 Стаття 266

8.2.1.Підункт 266.1.1 пункту 266.1

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

8.2.2 Підпункт 266.2.1 пункту 266.2

Об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

8.2.3 Підпункт 266.3.1 пункту 266.3

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

8.2.4 Підпункт 266.3.2 пункту 266.3

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

8.2.5 Підпункт 266.4.2 пункту 266.4

Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

9. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII).

9.1 Пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення»

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Великобережецької сільської ради №616 встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та не житлової нерухомості що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об'єкта:

- для житлової нерухомості в розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

В силу положень абзацу «е» підпункту 14.1.1291пункту 14.1 статті 14 ПК України, у нежитловій нерухомості виділяють господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо віднесення об'єктів нежитлової нерухомості, які належать позивачу (контора автопарку та склад кисневої) до господарських (присадибних) будівель, оскільки такі не належать до вказаної категорії, а відносяться до «інших будівель» , передбачених абзацом «е» підпункту 14.1.1291пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 266 Податкового кодексу України, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, які були прийняті контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства, а тому касаційна скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 підлягає задоволенню.

13. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

14. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №819/1950/17 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду