Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №380/9751/21

адміністративне провадження № К/990/20804/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №380/9751/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 (колегія у складі: головуючого судді Пліша М. А., суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом-відпискою від 30.04.2021 №1300-5305-8/39405, виконаним нібито ОСОБА_2 (032) 245 46 75 по вказівці начальника відділу перерахунків пенсій №1 ГУ ПФУ у Львівській області, про відмову у перерахунку пенсії відповідно до довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 №18-768 вих-20 в частині здійснення перерахунку в розмірі 60% (замість 90%) від суми місячної (чинної) заробітної плати, і застосування, при здійсненні перерахунку пенсії, обмеження максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто на 26.01.2009, та частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 28.02.2020 №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з розрахунку 90% із заробітної плати 29696,06 грн, що становить 26 726,45 грн (29 696,06 * 0,9). Перерахунок та повну виплату провести з 13.12.2019 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ в первинній редакції у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати прокурорським працівникам, у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати без обмеження максимальним розміром, виплату провести разово протягом не більше місяця часу від моменту вступу рішення суду в законну силу;

- зобов`язати здійснити виплату розміру пенсії за вислугу років однією сумою без застосування при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (пунктів 1, 2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, які втратили чинність з 26.01.2021 відповідно до ухвали Верховного Суду у справі №640/5248/19, адміністративне провадження №К/9901/1505/21).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 №18-768 вих-20 про розмір заробітної (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із прийнятим рішенням ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022 апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області залишено без руху у зв`язку з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, зазначив, що доказів, у підтвердження наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали апелянту своєчасно оскаржити рішення суду не надано. Вказані апелянтом обставини не є належним доказом поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та неможливості вчасного оскарження судового рішення, оскільки апелянт є суб`єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 08.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022, в якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що з метою усунення недоліків апеляційної скарги та на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 06.06.2022 про залишення апеляційної скарги ГУ ПФУ у Львівській області без руху, останнім 16.06.2022 подано клопотання за №1300-5903-7/51798 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач акцентував увагу суду на реалізацію свого конституційного права на апеляційне оскарження, яке закріплене пунктом восьмим статті 129 Конституції України, а також статтею 13 КАС України та зазначив про судову практику у даній категорії справ, зокрема постанову Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20. Проте, Восьмий апеляційний адміністративний суд, протиправно не прийняв до уваги доводи ГУ ПФУ у Львівській області щодо обґрунтованості причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 22.06.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 08.08.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Мороз Л.Л., Рибачук А.І.

11. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі за вищевказаним позовом.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ у Львівській області про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 380/9751/21.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 06.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

15. Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

16. За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

17. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

18. Отже, законодавством визначені процесуальні строки апеляційного оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений.

19. Із матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021, відповідач 04.05.2022 подав апеляційну скаргу на вказане рішення.

20. Перевіривши апеляційну скаргу, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2022 залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 295 КАС України, а саме невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а клопотання про його поновлення визнано необґрунтованим; також апеляційна скарга не відповідала вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

21. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено в ухвалі від 06.06.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено 29.09.2021, однак з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 04.05.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

22. Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 06.06.2022 до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд".

23. На виконання вимог згаданої ухвали відповідачем до суду направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в обґрунтування якої зазначено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 ГУ ПФУ у Львівській області отримало 28.03.2022 та з часу ухвалення рішення з`явились істотні обставини, які мають значення для подальшого вирішення даної справи, а саме прийняття Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постанови від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.

24. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що доказів, у підтвердження наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали апелянту своєчасно оскаржити рішення суду не надано. Вказані апелянтом обставини не є належним доказом поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та неможливості вчасного оскарження судового рішення, оскільки апелянт є суб`єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції.

25. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

26. Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

27. Так, скаржник в касаційній скарзі вказує, що справа №380/9751/21 розглядалася Львівським окружним адміністративним судом в письмовому проваджені, без виклику сторін. Копія рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 380/9751/21 надійшла на адресу ГУ ПФУ у Львівській області 07.10.2021.

28. Тобто відповідач зазначає, що зі змістом повного тексту оскаржуваного судового рішення він ознайомився 07.10.2021.

29. Також, скаржник звертає увагу, що ГУ ПФУ у Львівській області вищезазначене рішення суду не оскаржувало у зв`язку з завершенням календарного року та відсутністю достатньої кількості коштів для сплати судового збору, тим паче, що судова практика, викладена у численних постановах Верховного Суду з питань перерахунків пенсій за вислугу років колишнім працівникам органів прокуратури в частині визначення відсотків заробітної плати на той час була на користь позивачів.

30. Разом з тим, не погодившись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021, 29.10.2021 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка надійшла на адресу ГУ ПФУ у Львівській області 20.12.2021. Відповідач у відзиві від 24.12.2021 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зіслався на постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, сподіваючись, що Восьмий апеляційний адміністративний суд врахує дану практику при винесенні постанови від 03.03.2022 у даній справі. Однак, Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги позивачки, але і не врахував постанову Верховного Суду з даного предмету спору, на яку посилалось ГУ ПФУ у Львівській області, таким чином не виправивши невірне застосування Львівським окружним адміністративним судом при винесенні рішення, практики у даній категорії справ.

31. З вказаних доводів скаржника вбачається, що ГУ ПФУ у Львівській області отримувало апеляційну скаргу позивача у даній справі, подавало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та було повідомлене про розгляд справи № 380/9751/21 судом апеляційної інстанції. Отже, відповідач був ознайомлений зі змістом оскаржуваного рішення задовго до самостійного звернення із апеляційною скаргою на нього 04.05.2022.

32. Вказане також спростовує доводи скаржника про те, що копія рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №380/9751/21 надійшла на адресу ГУ ПФУ у Львівській області лише 28.04.2022.

33. Більш того, в касаційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області містяться суперечливі доводи щодо дати отримання відповідачем рішення суду першої інстанції. Спочатку відповідач зазначає, що отримав рішення 07.10.2021, а потім, що 28.04.2022. При цьому, в поданій до апеляційного суду заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду скаржник зазначив, що ГУ ПФУ у Львівській області отримало оскаржуване рішення 28.03.2022. На підтвердження вказаних доводів відповідач не надав жодних доказів.

34. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

35. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

36. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

37. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

38. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

39. Поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

40. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 160/7019/20.

41. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги.

42. Вказана позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 19.05.2021 у справі №580/1225/20.

43. Разом з тим, відповідач, як учасник справи, повинен бути зацікавленим в апеляційному перегляді рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у цій справі, не демонстрував намір його оскаржити в установлені процесуальним законом строки без зайвих зволікань. При цьому, будь-яких доказів чи аргументів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню апеляційної скарги в строки, передбачені процесуальним законом, відповідачем не надано. Тобто, у цій справі можливість вчасного подання скаржником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто, мала суб`єктивний характер, якою (можливістю) він вчасно не скористався.

44. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що з часу ухвалення оскаржуваного рішення з`явились істотні обставини, які мають значення для подальшого вирішення даної справи, а саме прийняття Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постанови від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, в якій сформовано правові висновки, відмінні від тих, які містяться в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає, що в даному провадженні вирішується виключно процесуальне питання щодо порушення строків звернення до суду з апеляційною скаргою. Посилання у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження на зміну судової практики щодо спірних правовідносин не може свідчить про наявність підстав для поновлення пропущених процесуальних строків звернення до суду з апеляційною скаргою.

45. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доказів, у підтвердження наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали відповідачу своєчасно оскаржити рішення суду не надано. Вказані відповідачем обставини не є належним доказом поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та неможливості вчасного оскарження судового рішення, оскільки апелянт є суб`єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції.

46. Також, колегія суддів звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

47. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд апеляційної інстанції вірно відмовив позивачу у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки прийняте з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.І. Рибачук