Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 820/5357/17

адміністративне провадження № К/9901/34972/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №820/5357/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: П`янова Я.В., Перцова Т.С.),

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2899009-1303 від 04.05.2017, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 85261,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що нарахування грошового зобов`язання, зокрема, розрахунок та застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Вказував, що значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, застосовані при здійсненні розрахунку орендної плати, були визначені неуповноваженим органом. Крім того, зазначав, що контролюючий орган прийняв та направив спірне податкове повідомлення-рішення поза межами встановлених Податковим кодексом України (далі також - ПК України) строків; відповідачем не складався та не направлявся на адресу позивача розрахунок податкового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення, що, як вважає позивач, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.05.2017 № 2899009-1303.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 29.08.2006 між позивачем (Орендар) та Харківської міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,5462 га, строком дії до 01.03.2031, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 29.08.2006 за № 240667100049.

Пунктами 5, 9 - 13 вказаного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою № 2574/06 від 19.04.2006 становить: 2006 рік - 2184,08 грн (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні вісім копійок); з 2007 року - 3165,33 грн (три тисячі сто шістдесят п`ять гривень тридцять три копійки).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку обов`язкову інформацію про помер державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, за яку справляється плата, та строк, за який здійснюється платіж. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

04.05.2017 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 2899009-1303, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 85261,11 грн.

Судами констатовано, що сума орендної плати визначена відповідачем із встановленого договором оренди станом на 2007 рік розміру орендної плати 3165,33 грн, з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі з 2007 по 2015 роки, а саме: 37983,96 грн х 1,028 (Кі 2007 року) х1,152 (Кі 2008 року) х 1,059 (Кі 2009 року) х1,0 (Кі 2010 року) х1,0 (Кі 2011 року) х1,0 (Кі 2012 року) х1,0 (Кі 2013 року) х 1,249 (Кі 2014 року) х1,433 (Кі 2015 року) = 85261,11 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог (після касаційного перегляду судових рішень у цій справі та направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції), Харківський окружний адміністративний суд виходив того, що спірне податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим та правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені положеннями Податкового кодексу України.

Серед іншого, суд прийшов до висновку, що контролюючим органом обґрунтовано розраховано суму податкового зобов`язання з урахуванням розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, вказаних у договорі оренди землі, та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі, наведених у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-442/2-17 від 12.01.2017.

Крім того, суд висновував, що відсутність розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного спірним рішенням, жодним чином не впливає на законність та правомірність останнього, а складення та направлення такого рішення із запізненням не призвело до порушення прав позивача, оскільки строки виконання податкового обов`язку починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що розрахунок земельного податку контролюючим органом здійснено без обов`язкового використання відомостей про фактичну нормативну грошову оцінку земельної ділянки на день проведення цього розрахунку, що свідчить про порушення останнім норм податкового законодавства при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021.

Вимоги касаційної скарги мотивовано необґрунтованістю застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень пункту 286.1 статті 286 ПК України, який визначає підставу для нарахування земельного податку, натомість, на думку контролюючого органу, застосуванню підлягають виключно положення пункту 288.1 статті 288 ПК України, які передбачають, що орендна плата за земельну ділянку нараховується на підставі договору оренди такої земельної ділянки.

Відтак, використавши при нарахуванні орендної плати за землю відомості щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначені у договорі оренди, відповідач діяв згідно вимог чинного податкового законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у цій справі.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що у відповідності до частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи з положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) користування землею в Україні є платним.

В силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із пунктами 288.2 - 288.5 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (288.5.3).

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Водночас, як установлено пунктом 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Наступним пунктом вказаної статті визначено, що у відповідності до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 (в редакції до 01.01.2017). У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115 (в редакції з 01.01.2017).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (абзац 5 пункту 289.2 статті 289 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відповідності до частини другої статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Таким чином, вищенаведені норми права встановлюють, що нормативна грошова оцінка, яка затверджується відповідною радою, є базою нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 289.3 статті 289 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, за змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (у відповідній редакції), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Отже, саме Держгеокадастр законодавчо наділений повноваженнями для встановлення величини коефіцієнту індексації та подальшого інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.22-442/2-17 від 12.01.2017 повідомлено контролюючий орган, що згідно із інформації Державної служби статистики України, яка надіслана листом від 10.01.2017 № 11.1-03/2-17, індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%; коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік -1,703; 1997 рік-1,059; 1998 рік-1,006; 1999 рік-1,127; 2000- 1, 182; 2001 - 1,02; 2005 рік -1,035; 2007 рік-1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік-1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06.

В пункті 5 Договору оренди землі від 29.08.2006 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1029377 грн.

Вказані положення договору, як констатовано судами та не заперечується сторонами, є чинними, будь-яких змін до них не вносилось.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку відповідно до Договору оренди землі складає 3165,33 грн (за 12 місяців 37983,96 грн.).

При цьому, Договір не містить положень, які б визначали обов`язок внесення змін до нього, зокрема, щодо розміру орендної плати, у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового зобов`язання розрахована відповідачем наступним чином: 37983,96 грн х 1,028 (Кі 2007 року) х1,152 (Кі 2008 року) х 1,059 (Кі 2009 року) х1,0 (Кі 2010 року) х1,0 (Кі 2011 року) х1,0 (Кі 2012 року) х1,0 (Кі 2013 року) х 1,249 (Кі 2014 року) х1,433 (Кі 2015 року) = 85261,11 грн.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16 викладено правовий висновок, виходячи з якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати).

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням того, що норми ПК України не покладають на контролюючий орган обов`язок визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, оскільки це виключна компетенція Держгеокадастру, а тому, взявши до уваги величину коефіцієнта індексації, зазначену у листі цього органу від 12.01.2017 № 6-28-0.22-442/2-17, а також врахувавши особливості щодо справляння плати за землю, дійшов обґрунтованого висновку, що нарахована позивачу сума податкового зобов`язання (її розмір) відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного з Харківською міською радою договору оренди землі.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, безпідставно виходив з порушення контролюючим органом податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на те, що останнім розрахунок орендної плати за землю здійснено без обов`язкового використання відомостей про фактичну нормативну грошову оцінку земельної оцінки на день проведення цього розрахунку.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та, як наслідок, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №820/5357/17 скасувати.

Залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №820/5357/17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон