Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа №826/26562/15

адміністративне провадження №К/9901/6633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року (судді: Огурцов О.П., Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (судді: Межевич М.В., Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі №826/26562/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Лекс» до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової Асі Назимівни про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

ПАТ «Лекс» звернулося до суду з позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про визнання протиправною та скасування постанови від 20 листопада 2015 року ВП № 49428752.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Так, зокрема, судами не враховано, що станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження виконавчий напис нотаріуса, спрямований на примусове виконання, не набрав законної сили.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 20 листопада 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49428752, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4026, виданого 04 листопада 2015 року приватним нотаріусом КІНО Войтовським В.С., про стягнення з ПАТ «ЛЕКС» на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у сумі 522 184, 94 дол. США .

ПАТ «ЛЕКС», не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2015 року ВП № 49428752, оскаржило її в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на державного виконавця покладається обов'язок прийняти виконавчий документ за заявою стягувача і відкрити протягом 3 днів виконавче провадження, якщо він відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а тому при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законами та Конституцією України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частинами першою та другою статті 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих написів нотаріуса.

Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 18 Закону №606-XIV.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (стаття 19 Закону №606-XIV).

Приписами статті 25 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» до ДВС України було подано заяву про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 04 листопада 2015 року № 4026.

Вказаний виконавчий напис містить всі необхідні реквізити, визначені у статті 18 Закону №606-XIV, у тому числі й дату набрання чинності, - 04.11.2015.

За вказаних обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності у державного виконавця підстав до відмови у відкритті виконавчого провадження за заявою ПАТ «Альфа-Банк», а отже, й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується посилань скаржника на те, що станом на день винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий напис нотаріуса, спрямований на примусове виконання, не набрав законної сили, колегія суддів вважає таке твердження необґрунтованим, оскільки відповідно до пункту 4 глави 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі №826/26562/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лекс», - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець