Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №826/13939/17

адміністративне провадження №К/9901/32375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 грудня 2017 року (постановлену у складі судді - Бояринцевої М.А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Мезєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.)

у справі № 826/13939/17

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просив:

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України розглянути заяви від 24 вересня 2017 року, 12 травня 2017 року, 13 травня 2017 року з наданням вмотивованої, обґрунтованої відповіді по кожному кримінальному провадженню та кожній постанові суддів з поновленням порушених прав з визначенням відповідачів для відшкодування завданої йому шкоди.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що Генеральна прокуратура України ігнорує свої накази, Закон України «Про прокуратуру», Конституцію України, тому органи досудового слідства та слідчі прокурори не несуть ніякої юридичної та матеріальної відповідальності, а справи за скаргами про незаконну бездіяльність відповідно статей 303-307 Кримінально процесуального кодексу України в судах не розглядаються.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року, провадження у справі закрито в зв`язку із тим, що цей спір не має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки позивач звернувся з позовними вимогами щодо неправомірності дій Генеральної прокуратури України при розгляді заяв щодо наявності фактів вчинення злочинів працівниками прокуратури передбачених Кримінальним кодексом України, суди прийшли до висновку, що цей спір має розглядатися в порядку кримінального судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 02 березня 2018 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем до суду надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Генеральної прокуратури України 18 травня 2017 року надійшли заяви ОСОБА_1 про вчинення працівниками прокуратури Черкаської області злочинів, що полягали у невиконанні судових рішень, відкриття за цими фактами кримінальних проваджень.

Внаслідок розгляду заяви листом Генеральної прокуратури України заяви позивача від 18 травня 2017 року були скеровані до прокуратури Черкаської області для подальшого розгляду.

26 вересня 2017 року позивачем було подано заяву на ім`я Генерального прокурора України про корупцію та кримінальні злочини вчинені на його думку прокурорами Черкаської області та Уманською місцевою прокуратурою.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що спірні правовідносини на думку позивача, виникли щодо неправомірності дій відповідача при розгляді його заяв щодо наявності в діях прокурорів Черкаської області та Уманської місцевої прокуратури фактів вчинення злочинів, передбачених статтями 364, 366, 367, 368, 382, 384 Кримінального кодексу України та не внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінський функцій.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Приписами пункту другого частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

У цій справі позивач ставить перед судом адміністративної юрисдикції питання про порушення своїх прав як заявника у зв`язку з поданням заяв, які стосувалися дій чи бездіяльності органів дізнання та прокуратури, містили в собі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень та вимоги внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування та прокурора врегульовано кримінальним процесуальним законодавством.

Крім того, заяви про кримінальні правопорушення, що надійшли на розгляд Генеральної прокуратури України, були направлені для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня, згідно вимог пунктів 3.6, 3.8 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року № 125.

Верховний Суд вважає помилковими доводи касаційної скарги про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватись в порядку кримінального судочинства, оскільки позивач оскаржує дії або бездіяльність органів дізнання та прокуратури (аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 810/4310/18 (провадження № 11-263апп19).

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 810/4310/18 (провадження № 11-263апп19) сформувала висновок, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними на переконання позивача, діями (бездіяльністю) уповноважених осіб прокуратури, перевірка правомірності таких дій (бездіяльності) з огляду на положення пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова