Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/1642/17 813/2945/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі №813/2945/16 за позовом ОСОБА_2 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 4282-13 від 30 червня 2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року позов задоволено.

Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 5 січня 2017 року № 1798-VIII).

Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням контролюючим органом вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з пропуском відповідачем строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області вказує на те, що висновок суду апеляційної інстанції про невиконання відповідачем вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано відсутності коштів на рахунках відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, крім того, контролюючим органом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного України (у редакції Закону від 5 січня 2017 року № 1798-VIII, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року залишено без руху апеляційну скаргу відповідача та надано тридцятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху контролюючим органом отримано 18 травня 2017 року, що ним не заперечується.

Як встановлено судом апеляційної інстанції станом на 26 червня 2017 року вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були.

Доводи контролюючого органу щодо направлення ним 23 травня 2017 року на адресу апеляційного суду клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, власне сама сплата судового збору та неналежне фінансування не є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, контролюючим органом був пропущений значний строк на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції після повернення первинної апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки скаржником вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 5 січня 2017 року № 1798-VIII, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи частину четверту статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 5 січня 2017 року № 1798-VIII, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 813/2945/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова