Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №308/2483/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №308/2483/17

адміністративне провадження №К/9901/38441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2

на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2017 (головуючий суддя - Бедьо В.І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 (головуючий суддя - Довга О.І., судді - Запотічний І.І., Матковська З.М.)

у справі № 308/2483/17

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до виконуючого обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Стельмаченка Євгена Євгеновича

про скасування постанови про порушення митних правил

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконуючого обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Стельмаченка Євгена Євгеновича, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0098/305020402/17 від 01.02.2017, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті постанови у справі про порушення митних правил не врахував вимоги частини першої статті 467 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо строку накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, адже автомобіль позивачем було ввезено на митну територію України 14.05.2015, а стягнення накладено 01.02.2017, тобто поза межами встановленого у вказаній нормі шестимісячного строку з дня вчинення правопорушення.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 20.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2

Судові рішення мотивовані тим, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, яке є триваючим, а тому відповідачем не пропущено строк накладення адміністративного стягнення, який у даному випадку складає шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 МК України, може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, яке у даному випадку не є триваючим, оскільки вважається закінченим від дня перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки автомобіля більше ніж на десять діб.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

15.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14.01.2017 о 00 годин 04 хвилин в зону митного контролю на ділянку «В'їзд в Україну» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав мікроавтобус марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_2, який слідував з Угорщини в Україну.

Під час здійснення митних формальностей внаслідок спрацювання АСАУР (Автоматизована система аналізу та управління ризиками) працівниками митного посту було виявлено стосовно ОСОБА_2 орієнтування Закарпатської митниці ДФС №07-70-63/45-2716 від 28.05.2015 щодо відсутності інформації про вивезення за межі митної території України транспортного засобу реєстраційний номер «Renault Safrane» НОМЕР_3.

У ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Департаменту митної справи (ДМС) ДФС України, працівники митного посту встановили, що 14.05.2015 через пункт пропуску «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_2 ввіз легковий автомобіль марки «Renault Safrane», д.р.н. НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2 в митному режимі «Транзит».

У зв'язку з порушенням строків транзитних перевезень, визначених частиною першою статті 95 МК України, 01.02.2017 виконуючий обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС прийняв постанову у справі про порушення митних правил № 0098/305020402/17, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб.

При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до частини першої статті 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не було встановлено наявність обставин, передбачених частиною другою статті 95 МК України, в той час як факт перевищення ОСОБА_2 визначеного пунктом 1 частини першої статті 95 МК України 10-денного строку доставки автомобіля більш, ніж на 10 днів, знайшов своє підтвердження, що не заперечується самим позивачем.

За змістом частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України не є вичерпним.

МК України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем, виявлено відповідачем 14.01.2017. При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов'язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України протягом 10 діб, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був, що позивачем не заперечується.

Таким чином, діяння (бездіяльність) ОСОБА_2 щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Судом відхиляються доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених статтею 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність постанови у справі про порушення митних правил №0098/305020402/17 від 01.02.2017 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова