Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №814/1335/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/1335/16

адміністративне провадження №К/9901/33100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Біоносенка В.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у складі суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

у справі № 814/1335/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

25 грудня 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі підприємець, позивач у справі) звернулася до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (після реорганізації Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи, визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 лютого 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, у задоволені позову відмовлено. Приймаючи рішення суд виходив з того, що відповідач зробив вірний висновок про безпідставне завищення позивачем своїх витрат.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції скасовані. Справа направлена на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Суд касаційної інстанції встановив, що суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи в наслідок неповного дослідження обставин справи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2013 року № 0011091701, № 0011101701 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0011111701. Приймаючи рішення, суди виходили з безпідставності висновку відповідача про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за 2011-2012 роки, отже донарахування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій також є безпідставними.

У серпні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У жовтні 2017 року від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Позивач стверджує, що судові рішення є аргументованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки судів відповідають фактичним обставинам справи, просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 29 жовтня 2013 року по 11 листопада 2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 року за № 500/17-01/НОМЕР_4 (далі - акт перевірки).

Висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пункту шостого статті 128 Господарського кодексу України, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме неналежне ведення підприємцем обліку витрат за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, завищено витрати на суму 99 853,13 грн.

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем занижено податок на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року на 4 708,39 грн.

- підпунктів 139.1.1, 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування позивачу за 2011-2012 роки податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 14 977,97 грн.,

- пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за 2011-2012 роки на суму 34 649,03 грн.

-

На підставі акта перевірки відповідачем прийняти рішення від 12 грудня 2013 року:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011101701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4 708,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 517,40 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011091701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в сумі 14 977,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 744,49 грн.

- рішення № 0011111701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 1 732,46 грн.

Отже, всі спірні рішення податковим органом прийнято внаслідок встановлення факту завищення валових витрат на загальну суму 99 853,13 грн. за 2011-2012 роки.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як зазначено у пункті 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Витрати за угодами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр ТМ Пятий океан», Приватним підприємством «Відзев», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - актами здачі-прийняття робіт, видатковими та податковими накладними, а також розрахунковими документами, що підтверджують факт оплати позивачем відповідних послуг, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Податковим органом не ставиться під сумнів реальність господарських операцій, вчинених на виконання вищезазначених угод.

На підставі підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 177.3 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем включено до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи підприємця, витрати за господарськими операціями з контрагентами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством «Відзев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Делікатес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр ТМ П'ятий океан», які, за висновком відповідача, не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду, укладено договори на виконання робіт щодо вивчення кон'юнктури ринку, виконання робіт по програмно - технічному обслуговуванню та ремонту комп'ютерної та офісної техніки. Також позивачем придбані металевий лист, тепловентилятор, килимок та тумба під ТV.

Реальність виконання робіт (надання послуг, отримання товарів) за названими договорами підтверджується актами здачі прийомки виконаних робіт (послуг), товарними чеками та квитанціями до прибуткового касового ордеру та не поставлено під сумнів податковим органом.

Суд погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанції, що надбання вищевказаних послуг та товарів обумовлене необхідністю облаштування офісного приміщення позивача та іншим забезпеченням господарської діяльності, що безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю фізичної особи підприємця, а тому такі витрати підлягають віднесенню до загальновиробничих витрат, які, в свою чергу, вважаються витратами операційної діяльності та враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

Таким чином, враховуючи те, що, висновок відповідача про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за 2011-2012 роки не є обґрунтованим, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що донарахування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій також є безпідставними.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 814/1335/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер