ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №826/10204/15

адміністративне провадження №К/9901/27461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю. від 24 лютого 2016 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю. від 18 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0009102201.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг від його контрагента ТОВ «Інтер Профі Груп» на підставі укладених договорів, є підставою для висновку про нереальність даних господарських операцій, а їх надання оформлено лише документально.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасовано та постановлено нову про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фактичне виконання як позивачем, так і його контрагентом, своїх зобов'язань за укладеними договорами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а, отже, позивач мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року здійснено розподіл судових витрат. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Турівська, 12, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39467012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» (код ЄДРПОУ 32251091, місцезнаходження юридичної особи: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21) судові витрати в розмірі 11 375 (одинадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 98 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його та додаткове судове рішення про розподіл судових витрат скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не надано належної правової оцінки доказам, які, на його думку, є неповними, а тому недостатніми для висновку щодо реального характеру спірних операцій. В свою чергу, зазначає, що суд першої інстанції, враховуючи відсутність доцільності вчинення правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтер Профі Груп» правильно погодився із доводами контролюючого органу про їх уявний характер з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сусід» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року Інспекцією складено акт від 23 грудня 2014 року №7488/26-56-22-01-03/32251091, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 527 935, 00 грн. за серпень 2014 року.

До наведених висновків Інспекція дійшла, зокрема, виходячи з того, що в ході проведення перевірки на підтвердження виконання договорів: 1) про надання послуг з кадрового обліку, 2) перевезення, 3) на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання, 4) про надання юридичних послуг, 5) про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності за II квартал 2014 року, укладених між та позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп», позивачем не надано документів, які б підтверджували: - надання позивачу послуг ТОВ «Інтер Профі Груп» з кадрового обліку, оскільки в наданому звіті не вказано ПІБ працівника, його посада, дата прийняття на роботу, вид послуги; - наявність у ТОВ «Інтер Профі Груп» автотранспорту для перевезення, оскільки ТОВ «Інтер Профі Груп» фінансовий звіт та додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік не подано та будь-яких договорів оренди транспортних засобів до перевірки не надано; - здійснення технічного обслуговування обладнання, а саме: наряд на конкретного працівника із зазначенням його ПІБ, посади, виду виконуємої роботи тощо; - надання юридичних послуг, а саме: довіреність, дозвіл тощо від ТОВ «Сусід» на представника ТОВ «Інтер Профі Груп». Крім того, щодо виконання договору про надання послуг з аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності за II квартал 2014 року контролюючий орган послався на податкову інформацію ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21 листопада 2014 року №179/7/26-56-22-01-11 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Профі Груп» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01 лютого 2014 року по 31 жовтня 2014 року, відповідно до якої вказаний суб'єкт господарювання за своєю податковою адресою не знаходиться, у зв'язку із чим неможливо встановити його фактичну кількість працівників, їх професійні здібності, кваліфікацію тощо.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0009102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 659 918, 75 грн., у тому числі за основним платежем - 527 935, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 131 983, 75 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.

Так, в силу пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Сусід» (замовник) та ТОВ «Інтер Профі Груп» (виконавець) укладено договір від 30 травня 2014 року №05-15 про надання послуг кадрового обліку, відповідно до умов якого послугами, що надаються виконавцем, є: документальне оформлення трудових відносин замовника з його працівниками, формування та ведення особистих справ працівників замовника, внесення змін до особистих справ працівників, пов'язаних з їх трудовою діяльністю; підготовка документів про призначення на посади, заміщення та звільнення з посад працівників замовника; ведення кадрового обліку працівників замовника, в тому числі стосовно прийняття на роботу, переміщення на інші посади та звільнення працівників; ведення, встановленої чинним законодавством України, документації замовника з кадрових питань: книжки реєстрації наказів, обліку неповнолітніх, обліку жінок, які пішли у декретну відпустку; надання послуг, пов'язаних із заповненням трудових книжок; надання послуг, пов'язаних із заповненням особистих карток працівників замовника. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано звіт про надані послуги від 29 серпня 2014 року, акт прийому-передачі від 31 серпня 2014 року №827, податкову накладну від 31 серпня 2014 року №43 на загальну суму 10 368, 00 грн. в т.ч. ПДВ 1 728, 00 грн.

Крім того, між ТОВ «Сусід» (замовник) та ТОВ «Інтер Профі Груп» (виконавець) укладено договір від 29 серпня 2014 року №08-12 про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуги (послуги з перевезення вантажу) на користь замовника, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх вартість в порядку, строки та на умовах, визначених у даному договорі. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано заявку на виконання перевезення від 29 серпня 2014 року, акт надання послуг від 31 серпня 2014 року №877, звіт виконаних послуг від 31 серпня 2014 року, товарно-транспортну накладну від 31 серпня 2014 року №31-08-14/1, податкову накладну від 31 серпня 2014 року №93 на загальну суму 281, 88 грн. в т.ч. ПДВ 46, 98 грн.

Також між ТОВ «Сусід» (замовник) та ТОВ «Інтер Профі Груп» (виконавець) укладено договір від 05 червня 2014 року №06-16 про виконання робіт, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується виконувати роботи з технічного обслуговування обладнання, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік і обсяг виконаних робіт, попередньо узгоджені сторонами, викладені в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Місце виконання робіт: м.Київ, вул. Велика кільцева, 4. Замовник забезпечує всі необхідні умови для виконання робіт і оплачує роботи у строки та в порядку, визначеному цим договором. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано наряд-замовлення від 01 серпня 2014 року, звіт про виконані роботи від 31 серпня 2014 року (технічний нагляд за правильним утриманням та станом обладнання; попередній аналіз технічного стану з метою виявлення недоліків/несправностей, які підлягають усуненню згідно даного договору; тестування технічної справності та придатності до експлуатації технологічного обладнання; ремонт несправностей обладнання, збоїв в роботі окремих частин (деталей) обладнання), акт надання послуг від 31 серпня 2014 року №839, податкову накладну від 31 серпня 2014 року №55 на загальну суму 61 908, 00 грн. в т.ч. ПДВ 10 318, 00 грн.

Між ТОВ «Сусід» (замовник) та ТОВ «Інтер Профі Груп» (виконавець) укладено договір від 28 лютого 2014 року №02-24 про надання юридичних послуг, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується надати юридичні послуги згідно із пунктом 1.2 даного договору та додатків до нього, а замовник зобов'язується прийти такі послуги та оплатити їх вартість в розмірі, в порядку, на умовах та в строки, передбачені даним договором. До переліку послуг відносяться: підготовка, складання та аналіз договорів фінансового лізингу; юридичне супроводження та представництво інтересів при проведенні переговорів та укладанні договорів фінансового лізингу; супроводження нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу; перевірка договорів фінансового лізингу на відповідність вимогам діючого законодавства України; допомога замовнику відносно організації контролю за виконанням вимог укладених договорів та застосуванням передбачених законодавством і договорами санкцій стосовно замовника в разі невиконання договірних зобов'язань. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано звіт про надані юридичні послуги від 31 серпня 2014 року та акти наданих послуг від 31 серпня 2014 року №879, №880, №881, №878, податкові накладні від 31 серпня 2014 року №97, №98, №99, №100 на загальну суму 3 036 970, 00 грн. в т.ч. ПДВ 506 161, 67 грн.

Також між ТОВ «Сусід» (замовник) та ТОВ «Інтер Профі Груп» (виконавець) укладено договір від 15 липня 2014 року №07-50 про надання послуг, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, зазначені в пункті 1.2 цього договору, щодо аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності підприємства за II квартал 2014 року, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором. На підтвердження факту надання послуг позивачем надано звіт про надані послуги, акт наданих послуг від 31 серпня 2014 року №822, а також податкову накладну від 31 серпня 2014 року №38 на загальну суму 58 080, 00 грн. в т.ч. ПДВ 9 680, 00 грн.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів ТОВ «Сусід» на користь ТОВ «Інтер Профі Груп» за вказаними вище договорами надано копії платіжних доручень від 13 січня 2015 року №100681095, від 13 січня 2015 року №100681096, від 09 грудня 2014 року №100662684, від 09 грудня 2014 року №100662685, від 30 жовтня 2014 року №100638574, від 30 жовтня 2014 року №100638575, від 23 вересня 2014 року №100615895, від 18 вересня 2014 року №100614394.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів, за яких можна б було дійти висновку, що ТОВ «Інтер Профі Груп» мало відповідні матеріальні та трудові ресурси для виконання передбачених укладеними договорами послуг.

Натомість суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, зібрані у справі, у їх сукупності, зокрема штатний розпис ТОВ «Інтер Профі Груп», копії наказів про відрядження персоналу до ТОВ «Сусід», балансову довідку по обладнанню ТОВ «Сусід», яке підлягало технічному обслуговуванню ТОВ «Інтер Профі Груп», договори лізингу між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», акти прийому-передачі приміщень (магазинів) до цих договорів, проекти договорів суборенди, та надавши їм правову оцінку з урахуванням специфіки послуг за укладеними між сторонами договорами (кадровий облік; перевезення; технічне обслуговування обладнання; юридичні послуги; аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, ліквідності), а також, беручи до уваги відсутність у штаті ТОВ «Сусід» працівників, які за своїми посадовими обов'язками могли виконувати роботи, обумовлені змістом вказаних договорів, та наявність у штаті ТОВ «Інтер Профі Груп» працівників у необхідній кількості та з відповідною кваліфікацією для виконання взятих на себе зобов'язань, позов задовольнив, вважаючи, що такі докази підтверджують реальність спірних господарських операцій саме за рахунок трудових ресурсів ТОВ «Інтер Профі Груп».

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи щодо формування Товариством свого податкового обліку внаслідок господарських правовідносин із ТОВ «Інтер Профі Груп» та надано об'єктивний та обґрунтований аналіз доводам, наведеним контролюючим органом щодо їх нереальності.

При цьому апеляційним судом правильно не прийнято до уваги посилання Інспекції на податкову інформацію ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21 листопада 2014 року №179/7/26-56-22-01-11 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Профі Груп» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01 лютого 2014 року по 31 жовтня 2014 року, оскільки наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Отже, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, в тому числі і доданим до апеляційної скарги, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких встановлено обставини у справі.

Таким чином, Верховий Суд, враховуючи те, що позиція податкового органу базується лише на припущеннях, які самі по собі, за відсутності об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських правовідносин між позивачем із ТОВ «Інтер Профі Груп», погоджується із судом апеляційної інстанції, яким на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, судом встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі №826/10204/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду