ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №821/560/17

адміністративне провадження №К/9901/31902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кисильової О.Й. від 10 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Федусика А.Г., суддів: Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є. від 13 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЄН» до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЄН» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 31 січня 2017 року №200120171, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЄН» та Генічеською ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, та зобов'язати Генічеську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Херсонській області поновити з 31 січня 2017 року дію договору про визнання електронних документів від 31 січня 2017 року №200120171 для подання засобами електронного зв'язку у електронній формі податкової звітності для ТОВ «СЄН» (код ЄДРПОУ 38053394).

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, вказує, що місце реєстрації підприємства не змінювалось, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. За наведеного вважає дії Інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів строк дії посилених сертифікатів не закінчився, місце реєстрації позивач не змінював, а тому у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на помилковість позиції судів у даній справі, оскільки договір про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, обставини чого було встановлено згідно відомостей, одержаних від оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня 2017 року між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів №200120171, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір укладений в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція №2.

16 березня 2017 року на засіданні робочої групи Головного управління ДФС у Херсонській області з організації комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість ухвалено розглянути питання щодо здійснення заходів відповідно до рекомендованого порядку, затвердженого наказом ДФС України від 28 липня 2015 року №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ», в частині вирішення питання щодо доцільності припинення договорів про визнання електронних документів, зокрема з ТОВ «СЄН».

Відповідно до протоколу 17 березня 2017 року №1 на засіданні робочої групи Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області ухвалено тимчасово припинити дію договору про визнання електронних документів Товариства у зв'язку із його незнаходженням за податковою адресою.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних дії відповідача щодо розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців..

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання відповідача на службову записку оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області від 15 березня 2017 року №554/04-22-21-05-05, відповідно до якої не встановлено місцезнаходження позивача, оскільки вона не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 27 квітня 2017 року Єдиний державний реєстр містить записи про зміну місцезнаходження ТОВ «СЄН» 24 лютого 2015 року та 29 грудня 2016 року, тобто до укладення договору від 31 січня 2017 року. В свою чергу, доказів про те, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням відповідачем не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі №821/560/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду