Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №810/2266/17

касаційне провадження №К/9901/50267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київські області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 (суддя - Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Малого підприємства «ВІКФІЛ» (далі - Підприємство) до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київські області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області (далі - Управління), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору про визнання електронних документів від 27.10.2016 № 271020161 та зобов'язати Інспекцію поновити дію договору від 27.10.2016 № 271020161 «Про визнання електронних документів».

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що Інспекція протиправно зупинило дію договору в односторонньому порядку, оскільки Підприємством були дотримані усі визначені пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підстави для прийняття податкового документа в електронному вигляді, а інших підстав для неприйняття електронних документів, у тому числі й податкових накладних, Інструкція не передбачає.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Інспекції щодо призупинення дії договору від 27.10.2016 № 271020161 про визнання електронних документів; зобов'язав Інспекцію поновити дію договору від 27.10.2016 № 271020161 про визнання електронних документів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України законом податковому органу надано право зупиняти реєстрацію конкретної податкової накладної, а не договору про визнання електронних документів; в силу положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів; згідно з пунктом 6.4 договору про визнання електронних документів, укладеного між Підприємством та Інспекцією, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката або ж у разі зміни платником місця реєстрації, чого Підприємством здійснено не було.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 11.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на що орган ДФС може відмовити платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної у разі ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до якої застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 04.02.2019 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 05.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що з 18.10.1995 Товариство є належним чином зареєстрованою юридичною особою, місцезнаходженням якого є адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 15-А, приміщення 1. Також Товариство є платником податку на додану вартість.

27.10.2016 між Товариством та Інспекцією був укладений договір про визнання електронних документів № 271020161 (реєстраційний номер - 9202460003), предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (пункт 1 статті 1); договір діє до закінчення чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3 статті 6); орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації (пункт 4 статті 6); у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5 статті 6).

26.05.2017 Товариством засобами телекомунікаційного зв'язку було складено і направлено органу ДФС на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку на додану вартість 14308,00 грн. Згідно квитанції про неприйняття документу, яка надійшла у відповідь на реєстрацію, було зазначено про виявлення помилки - порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, причина неприйняття - «Можливо, припинено дію договору про визнання електронної електронних документів.

26.05.2017, 30.05.2017 та 08.06.2017 Товариство зверталось до Інспекції та Управління із запитами, у яких просило повідомити причину припинення (призупинення) дії договору про визнання електронних документів.

Листом від 15.06.2017 за вих. № /8/10-13-11-02 Інспекція повідомила Товариство, що на виконання протоколу тимчасової робочої групи Управління від 26.05.2017 № 1 дія договору про визнання електронних документів Товариства від 27.10.2016 №271020161, укладеного з Інспекцією, призупинена 26.05.2017. Станом на 15.06.2017 Товариство не є суб'єктом електронного документообігу.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з абзацом 4 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності ненадання Товариством нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або ж зміни Товариством місця реєстрації матеріали справи не містять, а також зважаючи на те, що можливість призупинення дії договору про визнання електронних документів діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачена, рішення судів попередніх інстанцій про те, що Інспекція протиправно призупинила дію договору про визнання електронних документів, укладеного Товариством, та про зобов'язання Інспекції поновити дію цього договору відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України законом податковому органу надано право зупиняти реєстрацію конкретної податкової накладної, а не договору про визнання електронних документів.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київські області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна