ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №806/1628/16

адміністративне провадження №К/9901/24735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Токаревої М.С. від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бучик А.Ю., суддів: Майора Г.І., Шевчук С.М. від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекон» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекон» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними податкову вимогу від 17 серпня 2016 року №8245-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 серпня 2016 року, винесені Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, та скасувати їх.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваних податкової вимоги на суму 821 967, 04 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки податковий борг у Товариства відсутній.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного від 21 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу підлягають скасуванню, оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено наявності у позивача будь-якого грошового зобов'язання перед контролюючим органом на суму 821 967, 04 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до облікових даних інтегрованих карток сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість складає 821 967, 04 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

17 серпня 2016 року Інспекцією винесено податкову вимогу №8245-17, у якій зазначено, що станом на 16 серпня 2016 року у Товариства існує податковий борг в сумі 821 967, 04 грн.

22 серпня 2016 року першим заступником Житомирської об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області було прийнято рішення про опис майна ТОВ «Лекон» у податкову заставу за №220/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного від 28 вересня 2015 року у справі №806/2269/15 задоволений позов ТОВ «Лекон» про стягнення з Держбюджету на користь Товариства бюджетного відшкодування у сумі 700 388, 00 грн. та пені у розмірі 121 579, 04 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року була скасована та ухвалена нова, якою зобов'язано Житомирську ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області протягом п'яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати Головному управлінню ДКС в Житомирській області висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству «Лекон».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасована та залишена в силі постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року.

У червні 2016 року на підставі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року Товариством отримано виконавчий лист, який подано до виконання.

Платіжним дорученням від 15 серпня 2016 року №8448 Державна казначейська служба України перерахувала на рахунок ТОВ «Лекон» 821 967, 04 грн., тобто рішення суду, яке набрало чинності, було виконано.

Відповідно до статті 72 КАС України (в редакції чинній, на час ухвалення рішення судом першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що сума 821 967, 04 грн., яка вказана у оскаржуваній податковій вимозі, складається з суми бюджетного відшкодування у розмірі 700 388, 00 грн. та пені у розмірі 121 579, 04 грн. Відповідну суму відповідач повернув Товариству за рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що підставою винесення податкової вимоги є наявність податкового боргу у платника податку, а виникнення права податкової застави пов'язано з виключними випадками, що передбачені законом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що податковим органом не було надано доказів існування у ТОВ «Лекон» узгодженої але не сплаченої суми грошового зобов'язання в розмірі 821 967, 04 грн., Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги стосовно того, що за даними інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» Товариства відсутній залишок невідшкодованої суми з податку на додану вартість в розмірі 700 388, 00 грн., який позивачем було самостійно вказано в декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року (додаток 2, таблиця 1, графа 5), є безпідставними, враховуючи те, що податковий борг, автоматично розрахований в інтегрованій картці платника податку внаслідок зазначення останнім у графах 4 та 5 таблиці 1 додатка 2 сум податку на додану вартість, які перевищують суми, що обліковувались в інтегрованій картці платника податку, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні Кодексу.

За наведеного, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі №806/1628/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду