Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №826/11479/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №826/11479/17

адміністративне провадження №К/9901/62969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у складі судді Григоровича П.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів Глущенко Я. Б., Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є. у справі № 826/11479/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордон» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордон» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2017 року № 0025511402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 504 151 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 57 413 грн, № 0025521402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 100 868 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25 217 грн, № 0025531402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року у загальному розмірі 364 235 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.

06 березня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глорія Груп», а відтак правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із вказаним контрагентом.

03 жовтня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

30 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/11479/17.

15 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

20 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання податкового органу про участь у судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню з огляду на положення частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

У квітні-червні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства за період з 28 лютого 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 21 червня 2017 року № 420/10-36-14-02/39117799 (далі - акт перевірки).

06 липня 2017 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України виконуючим обов'язки заступника начальника податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0025511402 за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 504 151 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 57 413 грн відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0025521402 та № 0025531402 за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 100 868 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25 217 грн, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року у загальному розмірі 364 235 грн.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні № 0025521402 визначено вимоги пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія Груп", внаслідок чого у 2014-2015 роках платником податку занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 504 150 грн та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-серпень 2014 року на загальну суму 139 915 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 100 868 грн визначене податковим повідомленням-рішенням № 0025521402 з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія Груп".

Згідно зі підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, на яку послався податковий орган як правову підставу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0025511402 визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами.

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилається податковий орган як на підставу прийняття податкових повідомлень-рішень № 0025521402 та № 0025531402, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних фондів у контрагента, а також податкову інформацію про порушення податкової дисципліни, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія Груп".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції, аналіз яких покладено в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли за наслідком виконання договору поставки від 08 квітня 2014 року № 476. За умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія Груп" зобов'язується поставити товар (овочі, фрукти, ягоди в асортименті) згідно з замовленням Покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження ціни, що є невід'ємною частиною договору.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними операціями, надано оцінку їх відповідності вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту податкових накладних і порядку їх оформлення та реєстрації у відповідача - відсутні.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено обставини, які підтверджують транспортування товару, його приймання та подальшу реалізацію. Досліджуючи питання економічної доцільності купівлі позивачем овочів та фруктів на предмет їх подальшого використання в господарській діяльності з метою отримання прибутку, суди попередніх інстанцій встановили, що товар, отриманий позивачем у контрагента за договором поставки від 08 квітня 2014 року, призначався для подальшої реалізації кінцевим споживачам у приміщенні магазину «МегаМаркет», що знаходиться за адресою: Київська обл., м Бровари, вул. Київська, 316/2.

Позивач надав судам попередніх інстанцій докази на підтвердження наявності складських приміщень для зберігання придбаного товару та магазину для подальшої його реалізації кінцевим споживачам, а також необхідного обладнання для роботи магазину «МегаМаркет».

Судом першої інстанції допитаний як свідок громадянин України ОСОБА_1 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Груп» в період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року), який підтвердив, що дійсно мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордон» в межах виконання договору поставки від 08 квітня 2014 року №476. До моменту укладення вказаного договору, ОСОБА_1 спілкувався з менеджером Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордон» - ОСОБА_2

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, що є поза межами касаційного перегляду.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 826/11479/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер