Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року

м. Київ

справа №420/4433/23

касаційне провадження № К/990/13632/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Джабурія О.В.; судді - Вербицька Н.В., Кравченко К.В.)

у справі № 420/4433/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер»

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (далі - ТОВ «Грейн Пауер»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Південне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2022 року № 28334000706 та від 22 грудня 2022 року № 28434000706.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задовольнив повністю, дійшовши висновку про реальність господарських операцій щодо постачання на адресу платника пшениці другого, третього, четвертого класу, українського походження, врожаю 2021 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Трансферри» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Адверс».

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2025 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

ТОВ «Грейн Пауер» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на реальному характері розглядуваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Грейн Пауер».

18 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грейн Пауер» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень, серпень 2022 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 18 листопада 2022 року № 344/34-00-07-06/40427580.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками придбання пшениці другого, третього, четвертого класу, українського походження, врожаю 2021 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Трансферри» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Адверс» з огляду на фіктивний характер проведених господарських операцій, що мотивовано непідтвердженням фактичного транспортування товару по ланцюгам постачання, а також відсутню сертифікатів якості продукції та документів навантаження, розвантаження, зберігання товару.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22 грудня 2022 року № 28334000706, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, за серпень 2022 року в розмірі 3395661,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1697831,00 грн; від 22 грудня 2022 року № 28434000706, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2022 року на 548461,12 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарська операція для визначення податкового кредиту має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі такої операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд апеляційної інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно тощо не є достатніми доказами реального характеру здійснених поставок.

Адже судом апеляційної інстанції з`ясовано технічну неможливість контрагентів платника виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів. Зокрема, встановлено, що актив, щодо якого виник спір, не міг бути вирощений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Трансферри» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Адверс», а належні документи на підтвердження придбання ними пшениці, врожаю 2021 року, яка в подальшому була реалізована позивачу, відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість достовірно встановити виробників товару - пшениці, врожаю 2021 року, та, відповідно, підтвердити фактичний рух товару від виробників до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Трансферри» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Адверс» і подальшу його реалізацію на адресу ТОВ «Грейн Пауер», що свідчить про нереальність даних взаємовідносин.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, а відтак Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова