Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №814/538/17

адміністративне провадження №К/9901/2848/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом:

ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Управління поліції)

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління поліції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 2 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кравченка К.В. (головуючий), суддів Градовського Ю.М., Лук'янчук О.В. від 15 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 1 червня 2016 року № 122 о/с щодо звільнення позивача з поліції, поновити на посаді та стягнути заробітну плату час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстав для проведення атестування, передбачених Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" немає. Атестаційною комісією не досліджувалась інформація про результати його службової діяльності. Зазначав, що сумлінно ставився до своїх обов'язків, добросовісно їх виконував, не допускав порушень порядку і правил несення служби, а тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 2 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Управління поліції від 1 червня 2016 року №122 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, інспектора Заводського відділу поліції зі служби в поліції, поновив на посаді інспектора Заводського відділу поліції, стягнув з Управління поліції на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 64104,95 грн. та заробітну плату за один місяць в сумі 4919,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що підстав проведення атестації позивача не було, а рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є необґрунтованим та не підтвердженим доказами.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Управління поліції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 6 квітня 2016 року № 260 і Порядку обчислення середньої заробітної 1995 року № 100 та порушення норм статей 99, 100, 138, 206 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України) просить зазначені рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, суд приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд.

Відповідно до статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними)

Статтею 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Як убачається, позивач звертаючись до суду з позовом зазначав про поважність причин пропуску строку звернення до суду, також подавав заяву від 13 березня 2017 року про поновлення строку позовної давності (а/с 32), відповідачем також було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Проте, суди в порушення зазначених вимог не дослідили зібрані у справі докази щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Не вирішили питання щодо розгляду заявлених клопотань, тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2017 року зупинив провадження у справі, але в порушення вимог частини п'ятої статті 156 КАС України не поновив провадження у зазначеній справі.

Дані порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду