Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №235/2008/17

касаційне провадження №К/9901/23450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2017 (головуючий суддя: Філь О.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі №235/2008/17 за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправним і скасувати рішення від 26.12.2016 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням довідок від 17.12.2015 №15/236-04 та від 17.12.2015 №02/310, виданих ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», з 27.09.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, оскільки має понад 10 років стажу роботи на підземних роботах. Пільговий стаж роботи за спірний період підтверджений належними первинними документами, які подавались до пенсійного органу, проте безпідставно не враховані при обчисленні пільгового стажу.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним і скасовано рішення Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області від 26.12.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 27.09.2016;

визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо непризначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 27.09.2016;

зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.09.2016 з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №15/236-04 від 17.12.2015, виданої ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №02/310 від 17.12.2015, виданої ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем підтверджено стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Пенсійним органом безпідставно не прийняті при обчисленні пільгового стажу довідки, видані ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», оскільки такі містить усі необхідні реквізити та відомості і видані належним органом. Належним способом захисту порушених права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання призначення пільгової пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у позивача недостатньо пільгового стажу (10 років) для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки пенсійному органу не надано підтверджуючих документів. Скаржник зазначив, що не можуть бути зараховані періоди роботи позивача, зазначені у довідках від 17.12.2015 №15/236-04 та від 17.12.2015 №02/310, виданих ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», оскільки установа, що їх видала, знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому відомості зазначені у цих документах, є недійсними та, відповідно, не створюють правових наслідків. Таким чином до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи у Третьому шахтопрохідному будівельному управлінні ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» з 30.07.1982 по 20.09.1988.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

На адресу касаційного суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 27.09.2016 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII). До заяви подано вичерпний перелік документів.

Відповідач 26.12.2016 прийняв рішення, яким відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років. До пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи у Третьому шахтопрохідному будівельному управлінні ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» з 30.07.1982 по 20.09.1988.

Вважаючи таке рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.

Пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 20 цього Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Та обставина, що професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 1 пенсійним органом не заперечується.

Згідно пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до пенсійного органу для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII подано всі необхідні документи (трудова книжка, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №15/236-04 від 17.12.2015 та про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №02/310 від 17.12.2015, видані ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка»), які підтверджують те, що позивач у період з 30.07.1982 по 20.09.1988 працював в Третьому шахтопрохідному будівельному управлінні ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» прохідником в шахті з повним робочим днем.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем до відповідача довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній та про заробітну плату для обчислення пенсії, які видані ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», відповідають вимогам пункту 20 Порядку №637, зокрема, засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містять обов`язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи.

Крім того, періоди та характер роботи позивача, зазначені у довідках ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка», співпадають із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 .

Щодо доводів скаржника про те, що довідки видані підприємством, яке знаходиться на окупованій території, а тому відомості, зазначені у них, є недійсними, слід зазначити таке.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону №1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону №1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» було створене та зареєстроване у порядку, передбаченому законодавством України. Доказів перереєстрації цього підприємства на окупованій території України відповідачем суду не надано. Крім того, ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» на момент видачі довідок перебуває в процедурі припинення, а довідки підписані ліквідатором - В.В. Левіт.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неврахування зазначених довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи в Третьому шахтопрохідному будівельному управлінні ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» з 30.07.1982 по 20.09.1988.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17, від 23 грудня 2019 у справі №235/2773/17.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №235/2008/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна