Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 741/347/17

адміністративне провадження №К/9901/29471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення відповідача № 51/03-69 від 18.01.2017р. «Про відмову у перерахунку пенсії»;

- зобов'язати відповідача призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 16.06.2016р., виходячи із розміру 50% від фактично отримуваної її чоловіком ОСОБА_2 пенсії;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, виходячи із розміру 50% від фактично отримуваної її чоловіком ОСОБА_2 пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 16.06.2016р.;

- стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що норми Конституції України є нормою прямої дії і рішення про відмову перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі передбаченому чинним законодавством, є грубим порушенням прав, набутих нею, як членом сім'ї прокурора. Права на перехід на пенсію прокурора у зв'язку з втратою годувальника зберігається і не може бути скасовано чи обмежено більш пізніми актами законодавства.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 17.05.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення відповідача № 51/03-69 від 18.01.2017р. «Про відмову у перерахунку пенсії».

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 16.06.2016р., виходячи із розміру 50% від фактично отримуваної її чоловіком - ОСОБА_2 пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

В іншій частині позову відмовлено.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що позивач звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника після 01.06.2015р. а тому в переводі на пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог Закону України «Про Прокуратуру» немає законних підстав.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 02.08.1999р. перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію за віком (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2, який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" .

Позивачка 12.01.2017р. звернулася до відповідача з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням відповідача № 51/03-69 від 18.01.2017р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника та її перерахунку з посиланням на положення пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України № 213-VIII від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно якого з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 16; 17-18).

Розглядаючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, 01.04.2015р. набрав чинності Закон України № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», пунктом 5 прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». При цьому, оскільки Закон України № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на час звернення позивача з відповідною заявою були чинними та підлягали застосуванню положення п. 19 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VI, згідно з якими пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім цього, на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру» від 05.11.1991р. Положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI цим законом не було скасовано, оскільки зазначений Закон набув чинності 15.07.2015р., тобто після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII.

За таких обставин висновки судів щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника саме на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI, однак в порушення вимог ст. 159 КАС України судами обставини справи встановлено не повно, наявність передбачених законом підстав для призначення позивачу пенсії на підставі поданої нею заяви не встановлено.

До того ж, передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія по втраті годувальника є меншою порівняно з такими же видами пенсії, яка передбачена Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин постанова Носівського районного суду Чернігівської області від 17.05.2017р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017р. підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 349, 343, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.

Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 17.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук