Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №826/11516/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2019 року

Київ

справа №826/11516/15

адміністративне провадження №К/9901/25826/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів Оксененка О.М., Федотова І.В. від 24 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 січня 2015 року №0000962208.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА» у серпні 2014 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 06 січня 2015 року №4/1-22-08-21591608, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26 січня 2015 року №0000962208.

Застосувавши при вирішенні спору підпункт «а» пункту 198.1, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд дійшов висновку, що операції по виконанню проектних робіт, розробці програмного забезпечення та поставці товарів ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА» є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Зазначає, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагентів не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальників необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА» за період серпня 2014 року, за результатами якої складено акт від 06 січня 2015 року №4/1-22-08-21591608, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у серпні 2014 року у розмірі 526010,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА». На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагентів не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальників необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2015 року №0000962208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 789015,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 263005,00 грн.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, між Товариством та ТОВ «Фоліненс» було укладено договір підряду №593 від 30 липня 2014 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати проектні роботи по розробці математичної моделі та програмного забезпечення.

29 липня 2014 року Товариством та ТОВ «АВ Блек Голд» укладено договір підряду №587, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по розробці програмного забезпечення системи моніторингу енергоносіїв (ВОГ).

Також 30 липня 2014 року між Товариством та ТОВ «Венеція Груп» укладено договір поставки №595, відповідно до якого продавець здійснює поставку покупцю товару згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

15 серпня 2014 року між Товариством та ТОВ «Успіх ЮА» укладено договір поставки №633, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає у власність товар в кількості, асортименті та за ціною згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За висновком судів фактичне виконання проектних робіт, розробки програмного забезпечення та поставка товарів вказаними суб`єктами господарювання підтверджується залученими до матеріалів справи документами: протоколами погодження договірної ціни; актами здачі - приймання (надання послуг); специфікаціями; видатковими накладними. Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платниками ПДВ.

Також установлено, що обладнання та послуги отримані позивачем за фінансово-господарськими взаємовідносинами з контрагентами були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ПАТ «Центренерго»/Трипільська ПАТ «Центренерго», КП «Уманьтеплокомуненерго», ПАТ «Уманьферммаш», ПАТ «Ветропарк Гостомельский Склозавод», ТОВ «СП «Фасад», ПАТ «Черкаське хімволокно», ПАТ «Карсберг Україна», ТОВ «Альфа-Газ», ТОВ «Укрпіастрелла», підтвердженням чого є залучені до матеріалів справи документи.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА» документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням сутності та обсягу операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено й недостатності у контрагентів кількості трудових та інших ресурсів, які були необхідні їм для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагентів позивача із іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Фоліненс»,ТОВ «АВ Блек Голд», ТОВ «Венеція Груп» та ТОВ «Успіх ЮА». Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та з урахуванням яких суди надали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм. Відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду