Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03.04.2018 К/9901/13639/18 826/8518/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось із позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати з мотивів безпідставності їх прийняття податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року №0000404203, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням на суму 9 072 482,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 4 536 241,00 грн, а також №0000414203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням на суму 11 760 363,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 5 880 181,50 грн.

9 серпня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року, позовні вимоги Товариства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року №0000404203, №0000414203 прийняті Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби України - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що формування позивачем витрат при визначенні податку на прибуто та податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф'ючерс ТВП» за період з 1 червня 2014 року по 31 липня 2014 року є правомірним, оскільки реальність господарських операцій поставки між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф'ючерс ТВП» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, копіями виписок по особовому рахунку позивача. Як наслідок правомірності формування позивачем податкового кредиту, помилковим є висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток і донарахування позивачеві податкових зобов'язань по цьому податку за правовідносинами з названим контрагентом.

У квітні 2017 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати зазначене судове рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм пунктів 138.1, 138.2 статті 138. підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у судових рішеннях від 6 жовтня 2016 року у справі №823/1119/15, від 7 жовтня 2015 року у справі №813/4508/13-а, від 27 січня 2016 року у справі №2а-0870/11370/11 (судове рішення підтримане ухвалою Верховного Суду України від 21 вересня 2016), від 21 жовтня 2015 року у справі №824/2330/14-а (судове рішення підтримане ухвалою Верховного Суду України від 17 травня 2016 року) у справах, в яких вирішувалось питання реальності господарських операцій, не так як у даній справі. У вказаних справах Вищий адміністративний суд України виходив з того, що під час виконання договору поставки наявість товарно-транспортних накладних є обов'язковою.

Крім того, відповідач посилається на судове рішення Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №824/2330/14-а, де зазначено, що судам слід досліджувати рух активів на шляху від виробника (імпортера) до кінцевого споживача, встановлювати учасників лагцюгової поставки та участь підприємства у такому ланцюгу, в розрізі того, що у даній справі закуплений позивачем товар є імпортним, однак його походження судами не встановлене.

30 травня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі №826/8518/16 за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

1 лютого 2018 року заяву податкового органу разом з матеріалами справи №826/8518/16 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

2 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/8518/16 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності обчисленя та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з Товариством з обмежденою відповідальністю ТК «Ф'ючерс ТВП» (36185280) за період з 1 червня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 12 березня 2016 року №244/28-10-42-30/13669756.

Згідно висновків акту перевірки Товариством допущено порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 9 072 482 грн за 2014 рік, а також пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 754 363 грн, з них 9 013 022 грн - за червень 2014 року та 2 741 341 грн - за липень 2014 року.

Висновки, наведені в акті перевірки, основані на посиланнях про безтоварність господарських операцій поставки товарів Товариству за договором купівлі-продажу №29/05 від 29 травня 2014 року з Товариством з обмежденою відповідальністю ТК «Ф'ючерс ТВП», з огляду на непідтвердження їх товарно-транспортними накладними, недостатною для здійснення господарської діяльності кількості працівників контрагента позивача, відсутність його за місцем реєстрації, непідтвердження походження товарів (зокрема по ланцюгу постачання від постачальників до контрагента позивача), наявність кримінального провадження, в якому контрагент позивача є фігурантом.

Висновки акту перевірки покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2016 року №0000404203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 9 072 482 грн за основним платежем та 4 536 241 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000414203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 760 363 грн за основним платежем та 5 880 181,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції податковий орган доводить, що факт відсутності товарно-транспортних накладних, неналежно оцінений судами, зокрема цей факт повинен був призвести до визнання судами спірних господарських операцій безтоварними. Вважає, що позиція суду касаційної інстанції у даній справі свідчить про неоднакове застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз долучених до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах судових рішень Вищого адміністративного суду України свідчить про відсутність неузгоджених позицій суду касаційної інстанції, викладених у таких рішеннях та судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, з огляду на те, що відповідні рішення ухвалені за різних фактичних обставин.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №824/2330/14-а (суддя Костенко М.І.) суд, відмовляючи платнику податків у позові, дійшов висновку про безтоварність операцій з придбання позивачем нафтопродуктів через непідтвердження належними первинними документами руху активів платника і його контрагентів, а також недоведеність факту поставки саме контрагентами позивача. При цьому нормами права, які застосовував суд у цій справі були положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, жодного висновку про наявність товарно-транпортних накладних як обов'язкової умови реальності господарських операцій поставки нафтопродуктів постанова Вищого адміністрвативного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №824/2330/14-а не містить.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року у справі №813/4508/13-а (суддя Костенко М.І.) суд, відмовляючи платнику податків у позові, дійшов висновку про безтоварність операцій з придбання позивачем меблів та підрядних робіт з огляду на сукупність обставин, які свідчили про таке. Зокрема у даній справі особи, які значаться керівниками спірних підприємств-постачальників позивача, заперечували свою причетність до діяльності і підписання первинних документів від імені цих підпирємств, що наряду із відсутністю документів, які б підтверджували факт транспортування товарів, спричинило такий висновок суду. Відтак, суд застосував положення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України за відмінних фактичних обставин від тих, які встановлені судами у даній справі.

Аналогічно, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2016 року у справі №823/1119/15 (суддя Олендер І.Я.) суд, підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову платника податків, дійшов висновку про безтоварність операцій з виконання ремонтно-будівельних робіт за договором субпідряду позивача з його контрагентом, з огляду зокрема на ту обставину, що договори від імені контрагента позивача підписані невстановленою особою і мають ознаки підробки. У даній справі суд застосував положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, однак у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у даній справі.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року у справі №2а-0870/11370/11 (суддя Усенко Є.А.) суд, відмовляючи платнику податків у позові, дійшов висновку про безтоварність операцій з надання експедиторських послуг позивачу його контрагентом, не дивлячись на наявність товарно-транспортних накладних, через те, що контрагентом позивача (автопідприємством) взагалі не доведено здійснення діяльності з перевезення вантажів (зокрема факту залучення в якості перевізників третіх осіб чи наявності матеріально-технічних можливостей для здійснення перевезень). При цьому суд керувався положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в їх системному зв'язку із положенями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, на відміну від правозастосування, здійсненого в ухвалі, про перегляд якої подано заяву.

В силу встановлених главою третьою Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень суду та підстав перегляду судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості повторно досліджувати встановлені і оцінені судами фактичні обставини справи.

З аналізу доводів заяви податкового органу висновується, що відповідач фактично незгодний із кінцевим судовим рішенням, яке набрало законної сили, і просить здійснити його перегляд, а не ставить перед Верховним Судом питання вирішення проблеми неоднакового правозастосування.

Оскільки на підставі аналізу судових рішень неможливо зробити висновок про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, то заява податкового органу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

С.С.Пасічник