Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2018 року у справі №806/1569/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 квітня 2018 року

справа №806/1569/17

адміністративне провадження №К/9901/3206/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у складі судді Попової О. Г. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів Охрімчук І. Г., Капустинського М. М., Моніча Б. С. у справі № 806/1569/17 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2017 року № 0008911406,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2017 року № 0008911406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства в сфері обігу готівки у розмірі 6 310,37 грн, з мотивів його безпідставності.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4010 грн та недоведення податковим органом наявності складу податкових правопорушень, передбачених пунктами 2.11, 3.1 та 3.2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі по тексту - Положення № 637).

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з визнання позивачем під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій правомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2300,37 грн.

11 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

13 грудня 2017 року ухвалою судді Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали (суддя Усенко Є. А.).

27 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

28 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу прийнято до свого провадження.

11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 806/1569/17.

18 січня 2018 року справа № 806/1569/17 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пунктів 3.1 та 3.2 Положення № 637, пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

29 січня 2018 року позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом на підставі акта перевірки від 11 травня 2017 року № 224/06-30-14-14/01056244, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за результатами проведення виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

Податковим повідомленням-рішенням (Форма "С") від 22 травня 2017 року № 0008911406 за порушення пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637 , згідно абзацу 6 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі по тексту - Указ № 436/95) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 310,37 грн.

Склад фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637, податковим органом доводиться відсутністю достовірних документів до авансових звітів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну сумі 6310, 37 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як під час перевірки, так і під час судового розгляду у суді першої інстанції Товариством надані звіти про використання коштів за встановленою формою, а також чеки, квитанції до прибуткових касових ордерів на підтвердження витрат за цими звітами на загальну суму 4010 грн. Звіти на вказану суму прийняті та затверджені керівником Товариства.

Склад фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637, наявний у разі порушення правил видачі готівки під звіт і неналежне звітування за її отримання.

Абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 встановлена санкція за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

За змістом підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Така форма та порядок складання звіту, затверджені Наказом міністерством фінансів України від 28 серпня 2015 року № 841 (далі Наказ № 841), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13 жовтня 2015 р. за № 1248/27693.

Відповідно до пункту 6 Наказу № 841 встановлено обов'язок складання Звіту підзвітною особою, що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи та передбачено необхідність заповнення всіх граф, крім «Звіт перевірено», «Залишок унесений (перевитрата видана) в сумі за касовим ордером» та «Звіт затверджено», яку підписує керівник (податковий агент).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637 внаслідок виконання підзвітними особами обов'язку щодо подання звіту про використання коштів у порядку, передбаченому чинним законодавством, та підтвердження фактів використання отриманих сум первинними документами.

Посилання скаржника на окремі недоліки первинних документів, а також пункти 3.1, 3.2 Положення № 637 не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо реального здійснення витрат підзвітними особами Товариства на суму 4010 грн. за такими документами.

Відтак, відсутність складу фінансового правопорушення, передбаченого пунктами 2.11, 3.1, 3.2 Положення № 637, обумовлює безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 6 статті 1 Указу № 436/95 у сумі 4010 грн.

Жодних доводів щодо порушень судами норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем в касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 806/1569/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник