Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №373/1860/17

адміністративне провадження №К/9901/24689/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Губської О.А., Троян Н.М. від 31 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії та просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведення позивача на інший вид пенсії (за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку) та зобов'язати перевести на такий вид пенсії з моменту звернення із заявою, тобто з 19 травня 2017 року.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в позивача документи містять достатньо даних, які підтверджують факт роботи позивача у зоні відчуження з моменту аварії у 1987 році не менше 14 календарних днів і яких є достатньо для переведення (призначення) на пенсію із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 травня 2017 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, на час звернення з заявою 19 травня 2017 року про призначення пенсії за віком зі зниженням, не досягла віку при досягненні якого їй може бути призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивачка має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи працювала у зонах безумовного (обов'язкового) відселення.

З 2014 року позивачка перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію за вислугою років.

19 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про переведення її на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням начальника Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24 травня 2017 року за № 2793/05 ОСОБА_2 відмовлено у переході з пенсії за вислугою років на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідних документів.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з підпунктом третім пункту 2 частини першою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, але не більше 9 років.

За змістом частини третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка проживала та працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 26 квітня 1986 року по 21 травня 1990 року, що становить 4 роки 12 дні, які дають їй право на початкову величину (чотири роки) зниження пенсійного віку, як особі, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) і яка постійно проживала або постійно працювала в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії по 21 травня 1990 року, та додатково два роки за кожний рік роботи (проживання) у цій зоні, тобто ОСОБА_2 має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік становить 60 років, а з урахуванням максимально можливого зменшення пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 54 роки.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для призначення ОСОБА_2 пенсії зі зниженням за віком, оскільки на час звернення про призначення цієї пенсії, позивачка не досягла віку при досягненні якого їй може бути призначена відповідна пенсія.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко