Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №345/2849/17

адміністративне провадження №К/9901/273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (судді Рибачук А.І., Кушнерик М.П., Старунський Д.М.) в адміністративній справі № 345/2849/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним дії ГУ ПФУ в частині не включення до складу його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, суму одноразової грошової допомоги при звільненні, з якої справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату належної йому пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового зобов'язання, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, починаючи з 01 травня 2013 року та виплачувати її в подальшому.

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановою від 12 жовтня 2017 року позов задовольнив повністю.

Рішення обґрунтував тим, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2017 року це рішення скасував та прийняв нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.

В контексті фактичних обставини встановлених у справі та правозастосовного висновку, сформульованого в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року у справі № 21-1115а16 зазначив, що одноразова грошова допомога є разовим платежем та за своєю суттю є державною соціальною гарантією при звільненні для осіб, які мають право на пенсію відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії; далі - Закон № 2262-XII), а тому вона не входить до додаткового грошового забезпечення з якого здійснюється розрахунок розміру пенсії.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на постанову Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15), у якій викладено правовий висновок про те, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ заявою про перерахунок пенсії з підстав неврахування додаткового виду грошового забезпечення.

Листом від 01 серпня 2017 року № 602/М-15 ГУ ПФУ відмовило в перерахунку пенсії. У листі вказано, що зазначені спірні виплати не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та додаткових видів, навіть якщо з них сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлено положеннями Закону № 2262-XII.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби, зокрема за власним бажанням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (стаття 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі ? Закон № 1058-IV) військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; далі - Закон № 400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

За змістом частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення. Вона відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців. За цими ознаками одноразова грошова допомога при звільненні не може входити до додаткового грошового забезпечення, яке повинно враховуватися при нарахуванні пенсії.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов слушного висновку, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, її виплата зумовлена саме фактом звільнення зі служби, юридична природа якого не дає підстав визнати цю виплату складовою грошового забезпечення.

У справі, що розглянута Верховним Судом України 10 березня 2015 року, з посиланням на правові висновки якої позивач аргументує свої вимоги, предметом спору були дії пенсійного органу щодо протиправного не включення до складу грошового забезпечення військового пенсіонера, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним щорічних виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати у зв'язку зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У числі вказаних вимог називалася і одноразова грошова допомога при звільненні. За наслідками перегляду цієї справи, як убачається з мотивувальної частини постанови від 10 березня 2015 року, Верховний Суд України не сформулював правового висновку щодо віднесення одноразової грошової допомоги при звільненні до грошового забезпечення, а лише констатував право позивача на її отримання при звільненні відповідно до частини другої статті 9 та статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Інакше кажучи, суд послався на вказані норми Закону, але тлумачення чи правових критеріїв для правомірного віднесення цієї виплати до грошового забезпечення, як одного з його видів, не висновував.

За викладених обставин немає підстав вважати, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції суперечить правовому висновку Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, який викладено у постанові від 10 березня 2015 року.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко