Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/14946/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/14946/15

адміністративне провадження №К/9901/32763/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у складі судді Літвинової А. В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі №826/14946/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

27 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 13 липня 2015 року № 0002212204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185400 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 46350 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

28 вересня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, в задоволенні позову Товариства відмовлено повністю, з підстав недоведеності повивачем причино-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями та відсутності документів щодо руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

03 липня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства повністю.

05 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справа із суду першої інстанції не була витребувана.

03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/32763/18 передані до Верховного Суду, разом із 17281 справою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які передані від Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі судді Хановій Р.Ф. 2185 справ.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/32763/18 прийняті до провадження та справа №826/14946/16 витребувані з Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 березня 2018 року справа №826/14946/16 надійшла до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від податкового органу на касаційну скаргу позивача до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37881205, перебуває на податковому обліку з 20 жовтня 2011 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у червні 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з його восьма контрагентами за період з 2013-2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 26 червня 2015 року №397/26-52-22-04-13/37881205 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 13 липня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002212204, згідно з пунктом 54.3 (без зазначення підпункту цього пункту) статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, яким

збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у сумі 185400 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 46350 грн. на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, яким ці порушення доведенні, використали та оцінили висновки акту позапланової перевірки Товариства проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість використання висновків результатів перевірки, проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановлені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим «Вступна частина» акту перевірки. Перевірка, результати якої покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, проведена на виконання постанови отриманої від СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 31 березня 2015 року.

Оцінюючи спірні правовідносини Суд вважає за необхідне зупинитися на підставах призначення та проведення перевірки призначеної у межах кримінального провадження.

Суд вважає, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого у будь-яких якому випадку є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

У межах спірних відносин поза увагою судів залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом.

Результати кримінального провадження в межах якого здійснена перевірка, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, не встановлені.

Суди попередніх інстанцій допустили ряд суттєвих порушень при дослідженні доказів та встановленні податкових правопорушень, не дослідили підстави проведення перевірки, підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а саме який з підпунктів пункту 53.4 статті 53 Податкового кодексу України покладений в основу збільшення грошового зобов'язання, можливість реалізації акту перевірки в межах зазначеного підпункту.

Долучені до матеріалів справи письмові докази не відповідають вимогам встановленим до письмових доказів Кодексом адміністративного судочинства України, які діяли як на момент розгляду справи, так и на момент касаційного перегляду, відтак суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Дослідження судами попередніх інстанцій складу податкових правопорушень з урахуванням придбаних послуг, на предмет подальшого їх використання у господарській діяльності, з урахуванням їх специфіки, частина з яких пов'язана з операційною діяльністю в розумінні пунктів 17 та 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), є нормативно правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню, як джерело права, які застосовуються судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, взагалі не здійснювалось, що вказує на не дослідження зібраних у справі доказів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, внаслідок чого має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктами 1, 3 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі №826/14946/15 скасувати.

Справу №826/14946/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер