Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/1935/16

адміністративне провадження №К/9901/23465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 (головуючий суддя - Бойко С.С.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Рєзнікова С.С.)

у справі №816/1935/16

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання постанови незаконною,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просили визнати незаконною постанову від 13.09.2016 про закінчення виконавчого провадження №51759044 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 у справі «Дерновий та Дернова проти України» (заява №20142/10).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 змінено, вказано у мотивувальній частині постанови дату здійснення платежу за рішенням Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 справі «Дерновий та Дернова проти України» (заява №20142/10) - 08.09.2016, тобто день фактичного надходження коштів на розрахункові рахунки позивачів, іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду 03.11.2016 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02.06.2016 Європейським судом з прав людини ухвалено рішення у справі «Дерновий та Дернова проти України» (заява №20142/10), відповідно до пункту 3 резолютивної частини якого: упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам спільно такі суми, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: 12000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково будь-який податок, що може нараховуватись; 34,60 (тридцять чотири євро шістдесят центів) євро компенсації судових та інших витрат та додатково будь-який податок, що може нараховуватись.

22.07.2016 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойка О.М. відкрито виконавче провадження №51759044 з виконання зазначеного рішення.

04.08.2016 відповідачем одержано заяву ОСОБА_3 про виплату відшкодування за рішенням суду.

29.08.2016 за вих. №580-20.1/11 державний виконавець надіслав до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України заяву про перерахування коштів стягувачам.

30.08.2016 Міністерством юстиції України складено платіжне доручення №3318 про перерахування на депозитний рахунок Міністерства коштів у розмірі 342 635,44 грн.

31.08.2016 платіжне доручення №3318 від 30.08.2016 одержане та виконане Державною казначейською службою України.

02.09.2016 кошти рівними частинами (по 171317,72 грн) перераховані на розрахункові рахунки стягувачів у банках.

08.09.2016 грошові кошти фактично надійшли на розрахункові рахунки стягувачів.

13.09.2016 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойка О.М. виконавче провадження №51759044 закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - у зв'язку з фактичним виконанням рішення Суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що державний виконавець належним чином не пересвідчився щодо повного виконання рішення Європейського суду з прав людини та передчасно виніс спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №51759044, оскільки датою здійснення платежу буде 31.08.2016 - дата одержання та проведення Державною казначейською службою України платежу за платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 30.08.2016 №3318. Таким чином, суд дійшов висновку, що сума відшкодування за рішенням у розмірі 12034,60 євро після конвертації у національну валюту України становитиме 344772,30 грн., натомість на депозитний рахунок Міністерства юстиції України 31.08.2016 перераховано 342635,44 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що днем здійснення платежу є 08.09.2016 - день фактичного надходження грошових коштів за рішенням Європейського суду з прав людини на банківські рахунки позивачів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон №3477-IV) рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно частини першої статті 8 Закону №3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону (частина третя статті 8 Закону №3477-IV).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 8 Закону №3477-IV).

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження (частина п'ята статті 8 Закону №3477-IV).

Згідно пункту 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №408, операції, пов'язані з використанням бюджетних коштів, здійснюються відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за №130/22662, розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів) здійснює формування та подання документів до системи Казначейства в електронному вигляді протягом операційного дня в межах операційного часу, визначеного органом Казначейства. Документи, що надійшли після операційного часу, опрацьовуються наступного операційного дня.

З огляду на викладене та за встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірних відносинах 31.08.2016 є датою здійснення платежу, оскільки саме цією датою було одержано та проведено Державною казначейською службою України платіж за платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 30.08.2016 №3318.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки грошові суми фактично надійшли на банківські рахунки позивачів 08.09.2016, то саме цю дату слід вважати днем здійснення платежу.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно частини третьої статті 49 Закону №606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Судом першої інстанції встановлено, що сума відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини після конвертації у національну валюту України станом на 31.08.2016 становитиме 344772,30 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець належним чином не пересвідчився щодо повного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 у справі «Дерновий та Дернова проти України» (заява №20142/10) та передчасно виніс спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №51759044.

Харківський апеляційний адміністративного суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково змінив рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 підлягає скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа