Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/3454/17

касаційне провадження №К/9901/46495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя Карп'як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №813/3454/17 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.07.2017 №0031801310.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.01.2018 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 без змін.

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини восьмої статті 9, частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» до січня 2017 року перебувало на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби. У січні 2017 року позивача переведено на обслуговування в Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за грудень 2016 року платіжними дорученнями від 05.01.2017 №37 на суму 16270,00грн., від 06.01.2017 №62 на суму 680,00грн., від 06.01.2017 №67 на суму 3940,00грн., від 10.01.2017 №89 на суму 1120,00грн., від 11.01.2017 №109 на суму 532986,30грн., від 11.01.2017 №110 на суму 53462,57грн.; від 11.01.2017 №111 на суму 38748,10грн., від 11.01.2017 №112 на суму 18825,21грн., від 11.01.2017 №113 на суму 2105,45грн., від 12.01.2017 №154 на суму 720,00грн.

У зазначених платіжних дорученнях було вказано отримувача єдиного внеску - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби.

Листом від 23.01.2017 №07-488 позивач звернувся до Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби про перерахування коштів зі сплати зобов'язань з ЄСВ на відповідний розрахунковий рахунок Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Перерахунок було проведено 25.01.2017.

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення від 12.07.2017 №00318081310 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 120090,13грн. та пеню - 2993,19грн. за затримку сплати ЄСВ на 5 днів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 9 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 25 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, однак у зв'язку зі зміною місця обліку підприємством здійснено його оплату на рахунок, відкритий за колишнім місцем обліку.

При цьому, факт сплати позивачем сум ЄСВ на рахунок іншого податкового органу не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені та зараховані до Державного бюджету.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі №813/3454/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду