Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/2875/17

касаційне провадження №К/9901/271/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Сеник Р.П.) у справі №813/2875/17 (876/10587/17) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0006921407.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.11.2017 скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Головне управління ДФС у Львівській області 13.12.2017 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 12 частини третьої статті 3 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 03.05.2017 проведено фактичну перевірку кафе, що знаходиться у м. Львові по вул. Залізничній, 56 та належить позивачу.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у порушенні ведення обліку товарних запасів. Так, під час проведення фактичної перевірки працівниками податкового органу було виявлено у кафе, у якому здійснює господарську діяльність позивач, алкогольні напої на загальну суму 1800,00грн., що не обліковані.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.05.2017 №13/05/РРО/3000005207 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0006921407 про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 3600,00грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції апеляційної інстанції виходив з того, що службовими особами відповідача при проведенні перевірки позивача було виявлено алкогольні напої на загальну вартість 1800,00 грн. Надані позивачем накладні не підтверджують облік товарів за місцем реалізації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують легальне походження алкогольних напоїв, зазначених у складеній працівниками податкового органу під час проведення перевірки відомості від 03.05.2017 та ведення позивачем обліку товарних запасів.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовуються фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації у кафе, були відсутні прихідні накладні на товар, що у свою чергу не дало можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Позивач додатково не подавав жодних заяв чи клопотань щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів в іншому місці.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

Отже, висновок суду першої інстанції, щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку) є правильним.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі №813/2875/17 (876/10587/17) скасувати, залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.09.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду