Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №810/295/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №810/295/15

адміністративне провадження №К/9901/8373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у складі судді Брагіна О.Є. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у складі суддів Горбань Н.І., Земляної Г.В., Сорочка Є.О. у справі № 810/295/15 за позовом Приватного підприємства «Кастл Лайт» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною відмову прийняти податкову декларацію, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року Приватне підприємство «Кастл Лайт» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій, з урахуванням зменшених позовних вимог, просило зобов'язати відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 грудня 2014 року №1400048539 такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом.

16 лютого 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено, зобов'язано податковий орган визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Підприємства від 18 грудня 2014 року №1400048539 такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом.

Суди попередніх інстанцій установили, що у податковій звітності, яка надіслана Підприємством до контролюючого органу 18 грудня 2014 року відсутні порушення положень пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а відмова податкового органу у прийнятті декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року є невмотивованою.

У червні 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на неповне дослідження доказів по справі, що призвело до неправильного з'ясування обставин справи та постановлення рішень, які суперечать вимогам норм права, просить скасувати судові рішення обох інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року заповнена з порушенням статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність не підписана особою відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, що суперечить пункту 9 розділу ІІІ Порядку №678, в полі 6 вступної частини декларації зазначена інформація не є достовірною, оскільки податковою адресою зазначеною в цьому полі є Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд 4, проте за даними інформаційних систем ІС «Податковий блок» місцезнаходження платника податків не встановлено.

01 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа № 810/295/15 витребувана з суду першої інстанції.

28 квітня 2016 року справа №810/295/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справа № 810/295/15 передана до Верховного Суду.

Заперечення (відзив) Підприємства на касаційну скаргу податкового органу до суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

18 грудня 2014 року Підприємством до податкового органу подана податкова декларація №1400048539 з податку на додану вартість за листопад 2014 року та додатки до неї.

Відповідно до листа податкового органу від 19 грудня 2014 року №259/10/15-2 вказаній декларації присвоєно статус «неподаткової звітності» у зв'язку з невідповідністю вимогам Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міндоходів України від 13 листопада 2013 року №678 в частині відсутності підпису особи, яка відповідає за бухгалтерський облік Приватного підприємства «Кастл Лайт», а також невірного зазначення адреси місцезнаходження позивача.

Так, відповідач зазначає, що у полі « 06» вступної частини декларації вказана податкова адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4. Відповідно до відомостей бази даних ІС «Податковий блок» станом на 10 грудня 2014 року податковим органом не встановлено місцезнаходження платника податків, на підставі чого складена довідка №5228/10-13-07-01-14 від 05 грудня 2014 року, а також направлене повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) за формою № 18-ОПП начальнику відділу державної реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Оскільки, станом на 18 грудня 2014 року у податкового органу відсутні відомості, які підтверджують реєстраційні дані або внесення інформації щодо проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження позивача, податковий орган вважав, що інформація в полі « 06» вступної частини декларації є недостовірною.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За положеннями пункту 48.2. статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Серед обов'язкових реквізитів податкової декларації, передбачених пунктом 48.3. статті 48 Податкового кодексу України, законодавець визначає місцезнаходження (місце проживання) платника податків та підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до підпункту 48.5.1. пункту 48.5. статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Пунктом 48.7. статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Як установили суди попередніх інстанцій, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року (вх.№1400048539 від 18 грудня 2014 року) підписана керівником Приватного підприємства «Кастл Лайт» ОСОБА_1. Зауваження податкового органу стосовно відсутності у вказаній декларації підпису особи, яка відповідає за бухгалтерський облік на підприємстві, спростована тим, що за штатним розкладом в Підприємстві посада головного бухгалтера не передбачена, а відтак той факт, що податкова звітність підписана лише директором Підприємства цілком узгоджується з положеннями підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України та не суперечить їм.

Відповідно до відомостей, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та які за положеннями частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості» від 15 травня 2003 року № 755-IV вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, місцезнаходженням позивача є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.4. Ця ж адреса зазначена й у рядку 06 «Податкова адреса» податкової декларації, що спростовує доводи податкового органу щодо недостовірності даних, зазначених у полі 6 декларації.

Згідно з пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до підпункту 49.11.1 пункту 49.11. статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі наведених норм, здійснили оцінку податкової декларації Підприємства з податку на додану вартість за листопад 2014 року, зазначили про відсутні порушення платником податків при її заповненні положень пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та визнали необґрунтованою відмову податкового органу у прийнятті цієї декларації.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності доводів податкового органу про невідповідність декларації Підприємства з податку на додану вартість за листопад 2014 року встановленим законодавством вимогам, які спростовані належними доказами, наявними в матеріалах справи у зв'язку з повним та всебічним їх дослідженням. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 810/295/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер