Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2019 року у справі №420/6299/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 420/6299/18

адміністративне провадження № К/9901/23340/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Ханова Р. Ф., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (судді - Потапчук В. О., Шляхтицький О. І., Семенюк Г. В. ) у справі № 420/6299/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України (правонаступник - Державна податкова служба України), про зобов'язання скасувати дію спеціальної санкції,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), за участю третьої особи - Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), (з урахуванням уточнень) про зобов'язання скасувати дію спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до звернення (подання) ДФС до Міністерства від 8 лютого 2018 року № 1962/5/99-99-14-06-02-16 "Про застосування спеціальних санкцій" Товариство нібито допустило порушення під час здійснення зовнішньоекономічних операцій з компанією "Black Sea Commodities LTD" (Об'єднані Арабські Емірати) на суму 3 831,30 тис. доларів США, що є підставою для застосування спеціальних санкцій, згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Незважаючи на скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 28 листопада 2017 року з питань дотримання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, результати якої стали підставою для вказаного подання ДФС (відповідне рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 815/4095/18 набрало законної сили 12 вересня 2018 року), про що позивачем було у встановлений строк повідомлено Міністерство, а також надано копії запитуваних відповідачем документів (вх. номер Департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності Міністерства від 14 травня 2018 року № 07/33427-18), наказом Міністерства від 31 травня 2018 року № 768 до позивача як до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України було необґрунтовано застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В подальшому позивач неодноразово звертався до Міністерства з клопотанням про скасування дії санкції, посилаючись на відсутність порушення вимог валютного законодавства, що підтверджено судовими рішеннями, а також довідками обслуговуючого банку про зняття з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій позивача, проте, в порушення приписів Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, вказані клопотання відповідачем розглянуто не було. Замість цього, відповідачем наказом від 12 листопада 2018 року № 1653 було тимчасово до 1 лютого 2019 року зупинено дію вказаної спеціальної санкції та зобов'язано Товариство у строк до 1 січня 2019 року проінформувати Міністерство про подальші практичні заходи, які застосовуються Товариством щодо усунення порушень законодавства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2019 року у цій справі у задоволенні позову Товариству відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю у відповідача на час звернення позивача до суду правових підстав для скасування спеціальної санкції, оскільки, позивач не надав ні Міністерству, ні ДФС рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 1540/4095/18 (судом помилково зазначено інший номер справи - 815/4095/18) після набрання ним законної сили, яким було спростовано висновки, викладені в акті документальної позапланової перевірки Товариства від 11 травня 2018 року про встановлення порушень позивачем вимог валютного законодавства, аналогічних, встановленим в акті позапланової виїзної перевірки від 28 листопада 2017 року, які стали підставою для застосування до нього спеціальної санкції, що оскаржується в даній справі.

У результаті апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2019 року у цій справі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року скаргу Товариства задоволено; оскаржуване судове рішення скасовано та ухвалено нове - про задоволення позову; зобов'язано Міністерство скасувати дію спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача відповідно до пункту 18 додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31 травня 2018 року № 768 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України"; стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства сплачений судовий збір у розмірі 4 405,00 грн.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 1540/4095/18, на яке послався суд першої інстанції, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25 травня 2018 року № 0021141402 та № 0021111402, винесені на підставі акта перевірки Товариства від 11 травня 2018 року № 394/15-32-14-08/20005502 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, який жодним чином не стосувався підстав, з яких було винесено подання ДФС до Міністерства від 8 лютого 2018 року № 1962/5/99-99-14-06-02-16 щодо застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільки, підставою для включення позивача до означеного подання слугував акт від 28 листопада 2017 року № 1724/15-32-14-02/20005502, винесений за результатами іншої позапланової перевірки позивача з питань дотримання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Результати такої перевірки також було скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 815/31/18 шляхом скасування податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Апеляційним судом взято до уваги, що відомості про судове рішення у справі № 815/31/18, а також інформацію з обслуговуючого банку (ПАТ "Промінвестбанк") про відсутність з боку Товариства порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, було доведено позивачем до відома Міністерства 14 травня 2018 року, тобто до прийняття спірного наказу відповідача про застосування спеціальної санкції від 31 травня 2018 року № 768. Однак, не зважаючи на наявність судового рішення та інформації з банку, які спростовують дані, зазначені в поданні ДФС, Міністерство застосувало до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Крім цього, апеляційний суд вказав на неправомірну бездіяльність відповідача щодо невирішення клопотань позивача про скасування дії санкції, з якими він неодноразово звертався до Міністерства, обґрунтовуючи свої клопотання тим, що вищезазначене судове рішення у справі № 815/31/18 набрало законної сили, а також тим, що відносно контрагента Товариства - компанії "Black Sea Commodities LTD" (Об'єднані Арабські Емірати) наказом відповідача від 12 листопада 2018 року № 1654, дію спеціальної санкції було скасовано. Причиною скасування, відповідно до Додатку до цього наказу, визначено - "Відсутність порушення, що підтверджено рішенням суду".

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2019 року залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що подання ДФС від 8 лютого 2018 року № 1962/5/99-99-14-06-02-16 стосовно застосування спеціальної санкції до позивача містило всі передбачені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" обов'язкові дані та, враховуючи, що у Міністерства відсутні повноваження перевіряти наявність зазначених у такому поданні порушень, у нього не було підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції, яку пропонувала ДФС. Також відповідач вказав, що у відповідь на його запит щодо можливості скасування дії застосованої до позивача спеціальної санкції ДФС як ініціатор відповідного подання повідомила про недоцільність такого скасування, що, на думку Міністерства, позбавляє його права скасовувати дію санкції. Крім цього, Міністерство вказало, що позивачем було неправильно обрано спосіб судового захисту своїх прав.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам суду апеляційної інстанції, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення, з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушених прав, відповідає зазначеним вимогам закону повною мірою.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що:

наказом Міністерства від 31 травня 2018 року № 768 до позивача було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з надходженням до Міністерства подання ДФС від 8 лютого 2018 року № 1962/5/99-99-14-06-02-16 щодо застосування до Товариства вказаної спеціальної санкції.

Підставою для внесення такого подання ДФС були порушення, встановлені податковим органом під час документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства, результати якої оформлено актом перевірки від 28 листопада 2017 року № 1724/15-32-14-02/20005502.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного отримання валютної виручки на поточний валютний рахунок за контрактами, укладеними з компанією "Black Sea Commodities Ltd" (Об'єднані Арабські Емірати), в результаті чого нараховано пеню у сумі 83 199 631,73 грн та штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей - 510 грн.

Товариство оскаржило результати перевірки у суді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 815/31/18 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2017 року № 0047571402,0047581402.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року - без змін.

Відповідно до акта документальної позапланової перевірки від 11 травня 2018 року № 394/15-32-14-08/20005502 встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" з аналогічних підстав - недотримання вимог щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог по розрахунках з компанією - нерезидентом "Вlаск Sea Commodities Ltd" (ОАЕ), прострочена дебіторська заборгованість складає 23 296 080,34 доларів США; за результатами перевірки нараховано пеню у сумі 291 625 074,03 грн та штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей - 170 грн.

Товариство оскаржило результати вказаної перевірки у суді.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 1540/4095/18 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Одеській області від 25 травня 2018 року № 0021141402,0021111402. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області повернуто скаржнику.

Міністерство у зв'язку з надходженням до департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності листів Товариства від 18 липня 2018 року, листом від 20 липня 2018 року за № 4102-11/31503-03 звернулось до ДФС з проханням розглянути надані матеріали та висловити позицію як ініціатора застосування дії спеціальної санкції до Товариства щодо можливості її скасування.

У відповідь на вказаний лист ДФС листом від 9 серпня 2018 року за № 14311/5/99-99-14-06-02-16 повідомила Міністерство, що вважає недоцільним скасування дії вказаної спеціальної санкції.

Крім цього, посилаючись на спростування в судовому порядку висновків акта перевірки, які спричинили застосування до позивача спеціальної санкції, Товариство звернулося безпосередньо до Головного управління ДФС в Одеській області з листом від 11 жовтня 2018 року щодо скасування спеціальної санкції, на який Головне управління ДФС в Одеській області листом від 12 листопада 2018 року № 15931/10/15-32-14-02-03 надало відповідь про відсутність підстав для її скасування.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали справи, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірної бездіяльності відповідача та нескасування дії застосованої до позивача спеціальної санкції за наявності передбачених відповідним законодавством правових підстав.

Так, відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (тут і далі - в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Загальний строк розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів. З урахуванням приписів Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), санкції застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2 Положення). Про застосування санкцій видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (пункт 4.8 Положення). Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, зокрема за клопотанням суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, в разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункти 4.14,4.15,4.17 Положення).

Враховуючи норми статей 238, 239 Господарського кодексу України, застосована до позивача як до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності спеціальна санкція є адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до учасника господарських відносин лише за наявності встановленого у передбаченому законом порядку складу відповідного правопорушення.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 804/6382/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/2113/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 805/5040/15-а. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від зазначених висновків Верховного Суду.

Отже, з огляду на передбачений законодавством порядок застосування визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальних санкцій, враховуючи, що підставою для їх застосування є встановлені у відповідному порядку порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності певних законів України, доводи відповідача про відсутність у нього повноважень перевіряти наявність зазначених у відповідному поданні порушень та самостійно приймати рішення про скасування дії спеціальних санкцій не узгоджуються з вимогами законодавства.

Беручи до уваги спростування в судовому порядку результатів податкової перевірки, які послугували підставою для застосування Міністерством до позивача спеціальної санкції (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 815/31/18 набрало законної сили 12 вересня 2018 року та є обов'язковим до виконання), про що позивач повідомляв Міністерство у клопотаннях про скасування дії спеціальної санкції, у відповідача були відсутні матеріали щодо порушення позивачем валютного, митного, податкового або іншого законодавства, що, в свою чергу, є підставою для скасування Міністерством дії спеціальної санкції (пункт 4.17 Положення). При цьому, законодавцем не передбачено дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень за наявності таких обставин діяти в інший спосіб.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) залишити без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Р. Ф. Ханова