Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №808/2285/15
Постанова КАС ВП від 02.05.2024 року у справі №808/2285/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа №808/2285/15

провадження № К/9901/39099/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №808/2285/15

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС, Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Бойченко Ю.П., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Божко Л.А. (доповідач), суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, після уточнення якого у грудні 2019 року, просив:

визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) від 12.03.2015 №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з 13 березня 2015 року з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів;

зобов`язати Державну фіскальну службу України (далі - ДФС), яка є правонаступником Міндоходів, поновити позивача на посаді заступника начальника Запорізької митниці ДФС, яка є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів;

стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року до моменту фактичного поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020, залишеними без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Міндоходів від 12.03.2015 №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з 14 березня 2015 року.

Стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2015 по 01.06.2020 в розмірі 734 731,71 грн, з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів і в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ Міндоходів від 12.03.2015 №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 » не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень) на неї

4. ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 частково і ухвалити нове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 413 488,60 грн.

5. Як на підставу оскарження судових рішень в указаній частині скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), зокрема його пункту 10, без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 в справі №826/17604/14.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій, як стверджує ОСОБА_1 , неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

7. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять відмовити позивачу у задоволенні його касаційної скарги.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. 28 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 в справі №808/2285/15.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №808/2285/15.

11. Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 працював у митних органах України з січня 1995 року, з 02 квітня 2013 року був призначений на посаду заступника начальника відділу контролю митної вартості та митних платежів управління валютного та митного аудиту Департаменту податкового та митного аудиту Міндоходів, з 21 травня 2013 року переведений на посаду заступника начальника управління - начальника вказаного відділу та з 14 червня 2013 року призначений на посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів у порядку переведення.

13. На виконання наказу ДФС від 24.02.2015 №117 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади»» розпочалася перевірка посадових і службових осіб Міндоходів, у тому числі заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів ОСОБА_1 , у зв`язку з чим листом Запорізької митниці Міндоходів від 11.03.2015 №306/8/08-70-04 на адресу Департаменту персоналу ДФС направлена заява ОСОБА_1 від 11.03.2015 про проведення перевірки, передбаченої Законом України від 16.09.2014 №1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон №1682-VII), в якій відповідно до статті 4 цього Закону повідомлено, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону №1682-VII не застосовуються щодо нього, а також надано згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог цього Закону.

14. Згідно з доповідною запискою директора Департаменту персоналу ДФС Пригаровського В.М., адресованою голові Комісії з реорганізації Міндоходів, на підставі відомостей, наявних в особовій справі та трудовій книжці ОСОБА_1 , перевірено достовірність відомостей, зазначених в його заяві щодо застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону №1682-VII.

15. За результатами перевірки встановлено факт належності ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону, а саме: у період з 14 червня 2013 року по час перевірки він обіймає посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів.

16. Висновком за результатом перевірки, керуючись частиною чотирнадцятою статті 5 Закону №1682-VII, пунктом 15 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563, та на підставі пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП України, запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом №1682-VII.

17. Відповідно до довідки від 11.03.2015 про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 , який працював на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів, установлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 Закону №1682-VII, ОСОБА_1 за період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду, щодо якої встановлена заборона: в період з 14 червня 2013 року (наказ Міндоходів від 11.06.2013 №1291-о) по час перевірки, назва посади, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрація), - заступник начальника Запорізької митниці Міндоходів.

18. За результатами проведеної перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.

19. Наказом Міндоходів від 12.03.2015 №157-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено 13 березня 2015 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом №1682-VII, пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підстава: довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 11.03.2015; доповідна записка директора Департаменту персоналу ДФС Пригаровського В.М. від 11.03.2015 №548/99-99-04-03-01-18. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 23 березня 2015 року.

20. Листок непрацездатності серії АГН №920583 свідчить про те, що ОСОБА_1 у період з 13 березня 2015 року по 20 березня 2015 року перебував на лікарняному.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

23. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. У касаційній скарзі доводи і вимоги ОСОБА_1 полягають в оскарженні судових рішень в справі №808/2285/15 у частині вирішення його позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

25. Вирішуючи позовні вимоги у зазначеній частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2015 року по 01 червня 2020 року становить 734 731,71 грн, які необхідно стягнути з Запорізької митниці ДФС, яка є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів.

26. Ключове питання у цьому касаційному провадженні стосується відповідності висновків судів попередніх інстанцій практиці Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №100, зокрема його пункту 10, і правильності обчислення позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

27. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

28. У частині другій статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

29. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком №100 (далі - у редакції, чинній у періоді вимушеного прогулу позивача), який застосовується також у випадках вимушеного прогулу (підпункт «з» пункту 1 цього Порядку).

30. Згідно з абзацами третім, четвертим, сьомим і восьмим пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

31. Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

32. Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

33. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

34. За правилами пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

35. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію щодо необхідності застосування положень пункту 10 Порядку №100 в тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.

36. Відповідні висновки щодо застосування вказаних положень Порядку №100 для цілей обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.10.2020 в справах №826/17601/14, №826/5842/15, від 11.02.2021 в справі №814/197/15, від 25.02.2021 в справі №816/4583/14 та інших.

37. Пунктом 10 Порядку №100 передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком №100, зокрема, і за час вимушеного прогулу.

38. Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.

39. Коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

40. Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Порядку №100 для цілей обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з-поміж інших постанов, у постановах від 21.04.2021 в справі №640/6398/19, від 28.09.2021 в справах №825/3682/14 та №826/5780/15, від 25.11.2021 в справі №825/3933/14, від 28.04.2022 в справі №803/745/15-а, від 26.05.2022 в справі №825/3682/14, від 15.09.2022 в справі №440/5503/20, від 20.09.2022 в справі №803/2375/14, від 08.12.2022 в справі №819/3391/15.

41. Отже, виходячи із аналізу наведених висновків Верховного Суду, положень частини другої статті 235 КЗпП України та пункту 10 Порядку №100 слідує, що якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі відбувалося підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

42. У постанові від 29.04.2020 в справі №810/3246/16 Верховний Суд указав, що за змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення. Коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівнику після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Проте вказана норма передбачає коригування підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, які нараховані вже після такого підвищення.

43. У постанові від 19.08.2020 в справі №826/1444/15 Верховний Суд, аналізуючи зміст пункту 10 Порядку №100, констатував, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівнику після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Отже, враховуючи вимоги зазначеної правової норми, необхідно зазначити, що підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) передбачає, відповідно, і коригування заробітної плати. При цьому розрахунок коефіцієнта коригування заробітної плати, який необхідно множити на суми виплат за період до підвищення, має здійснюватися при кожному підвищенні посадового окладу.

44. У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування при обчисленні ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу положень пункту 10 Порядку №100.

45. Водночас складність цієї справи полягає у значному періоді, за який належить здійснити обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу (з 14 березня 2015 року (наступний день після звільнення) по 01 червня 2020 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції)), зважаючи на те, що у цей період кілька разів відбувалося підвищення посадових окладів відповідних працівників, а також відбулася зміна структури заробітної плати, поєднана з підвищенням посадових окладів усіх державних службовців, і подальше підвищення їхніх посадових окладів (без зміни структури заробітної плати).

46. Суд першої інстанції установив, що відповідно до довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 за фактично відпрацьований час у січні та лютому 2015 року від 28.11.2019 №08-70-05-27/513 йому за останні два місяці, що передували звільненню, нараховано грошове забезпечення на загальну суму 11 292,78 грн. Виходячи з цього, середньоденний заробіток позивача становив 282,32 грн (11 292,78 грн/40 робочих днів). Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу позивача з 14 березня 2015 року (наступний день після звільнення) по день ухвалення судового рішення - 01 червня 2020 року становить 1303 робочі дні.

47. При цьому підвищення посадового окладу за посадою «заступник начальника Запорізької митниці ДФС» відбувалося у такі періоди:

з 01.01.2015 по 31.11.2015 - 2762 грн (наказ ДФС №336 від 30.04.2015 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 01.12.2015 по 30.04.2016 - 3453 грн (наказ ДФС №989 від 21.12.2015 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 01.05.2016 по 31.12.2016 - 5686 грн (наказ ДФС №465 від 24.05.2016 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 01.01.2017 по 12.12.2017 - 6800 грн (наказ ДФС №34 від 25.01.2017 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 13.12.2017 по 31.12.2017 - 7100 грн (наказ ДФС №34 від 25.01.2017 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів» зі змінами);

з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 9000 грн (наказ ДФС №52 від 29.01.2018 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 9690 грн (наказ ДФС №133 від 20.02.2017 «Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів»);

з 01.01.2020 - 10600 грн (відповідно до постанови КМУ від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» у редакції постанови КМУ від 15.01.2020 №16 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 18.01.2017 №15»).

48. Обчислюючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача із застосуванням пункту 10 Порядку №100, суд першої інстанції виходив з такого:

за період з 14.03.2015 по 30.11.2015: 282,32 грн (середньоденний заробіток за останні 2 календарні місяці роботи)*1,25018 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу - 3453 грн на попередній оклад - 2762 грн)*1,64688 (коефіцієнт коригування - 5686 грн: 3453 грн) = 581,20 грн; 581,20 грн*178 днів вимушеного прогулу = 103 453,60 грн;

за період з 01.12.2015 по 30.04.2016: 282,32 грн (середньоденний заробіток за останні 2 календарні місяці роботи)*1,64688 (коефіцієнт коригування - 5686 грн: 3453 грн) = 464,89 грн; 464,89 грн*106 днів вимушеного прогулу = 49 278,34 грн;

за період з 01.05.2016 по 31.12.2016: 5686 грн (новий оклад) + 500 грн (спецзвання) + 2843 грн (надбавка за вислугу років 50%) = 9029/19 = 475,21 грн; 475,21 грн*168 днів вимушеного прогулу = 79835,28 грн. При цьому, за цей період коефіцієнт коригування не застосовується у зв`язку із запровадженням нових умов праці, що пов`язано із набранням чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII);

за період з 01.01.2017 по 12.12.2017: 475,21 грн*1,04412*1,26760*1,07667*1,09391 (коефіцієнти коригування) = 740,77 грн; 740,77 грн*236 днів вимушеного прогулу = 174 821,72 грн;

з 13.12.2017 по 31.12.2017: 475,21*1,26760*1,07667*1,09391 (коефіцієнти коригування) = 709,47 грн; 709,47 грн*12 днів вимушеного прогулу = 8 513,64 грн;

з 01.01.2018 по 31.12.2018: 475,21*1,07667*1,09391 (коефіцієнти коригування) = 559,69 грн; 559,69 грн*250 днів вимушеного прогулу = 139 922,50 грн;

з 01.01.2019 по 31.12.2019: 475,21*1,09391 (коефіцієнт коригування) = 519,84 грн; 519,84 грн*250 днів вимушеного прогулу = 129 960 грн;

з 01.01.2020 по 01.06.2020: 475,21*103 дні вимушеного прогулу = 48 946,63 грн.

49. Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2015 року по 01 червня 2020 року становить 734 731,71 грн.

50. Колегія суддів Верховного Суду уважає наведений розрахунок помилковим та таким, що здійснений внаслідок неправильного застосування пункту 10 Порядку №100.

51. Так, при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в кожному розрахунковому періоді (за кожен період підвищення заробітної плати (окладу)) підлягає застосуванню лише один коефіцієнт коригування. Проте, суд першої інстанції за кожен такий період застосував кілька коефіцієнтів коригування, не вказуючи на процедуру їхнього розрахунку. Суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки указаному, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції.

52. Колегія суддів зауважує, що у постанові від 27.04.2021 в справі №826/17604/14 Верховний Суд установив, що складові здійсненого судом апеляційної інстанції у наведеній справі розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу як і кількість робочих днів у періоді його нарахування є вірними, а саме, Суд констатував: змінюючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, серед іншого, виходив з того, що згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 10.07.2020 № 21-907зп постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 підвищено оклади працівникам прокуратури. Коефіцієнт підвищення склав 1.28. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 підвищено посадові оклади працівникам прокуратури. Коефіцієнт підвищення склав 2.26. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 також підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, однак пункт 10 Порядку №100 (тут і надалі - у редакції чинній на час спірних правовідносин) застосуванню не підлягає, оскільки коефіцієнт підвищення застосовується лише у разі призначення на посаду прокурора відділу Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням передбаченого пункту 10 Порядку № 100 коригування заробітної плати коефіцієнтом підвищення за період з 24 жовтня 2014 року по 23 квітня 2020 року складає:

- з 24 жовтня 2014 року по 30 листопада 2015 року - 220195,61 грн (277 днів х 794,93);

- з 01 грудня 2015 року по 05 вересня 2017 року - 448721,91 грн (794,93 х 1.28 = 1017,51 х 441 день);

- з 06 вересня 2017 року по 23 квітня 2020 року - 1517716,20 (1017,51 х 2.26 = 2299,57 х 660 днів).

Отже, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить - 2 186 633,72 грн.

53. Виходячи з указаного підходу, висновків Верховного Суду у наведених вище справах та положень пункту 10 Порядку №100, для обчислення середнього заробітку за періоди, у яких відбулося збільшення посадових окладів, необхідно:

1) установити середньоденний заробіток відповідно до положень Порядку №100;

2) установити розмір посадових окладів за періоди, коли мало місце їх підвищення;

3) установити кількість днів вимушеного прогулу за відповідний період;

4) визначити коефіцієнт підвищення, який обчислюється шляхом ділення посадового окладу, установленого після підвищення, на попередній оклад до підвищення, в кожному періоді, коли мало місце таке підвищення.

54. Обсяг встановлених у цій справі обставин (такі як розміри посадових окладів в різні періоди їх підвищення, середньоденний заробіток, тощо) дає можливість Суду самостійно здійснити обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача в контексті доводів касаційної скарги та на підставі пункту 10 Порядку №100.

55. Так, за період з 14.03.2015 по 30.11.2015 (далі - Період-1) не повинен застосовуватися коефіцієнт коригування, оскільки на момент звільнення позивача його посадовий оклад не підвищувався. Розрахунок за Період-1 повинен мати такий вигляд:

282,32 грн (середньоденний заробіток за останні 2 календарні місяці роботи) * 178 днів вимушеного прогулу = 50 252,96 грн.

56. Щодо періоду з 01.12.2015 по 30.04.2016 (далі - Період-2):

282,32 грн (середньоденний заробіток за останні 2 календарні місяці роботи) * 1,2501 (коефіцієнт коригування - 3453 грн / 2762 грн) = 352,93 грн (новий середньоденний заробіток із застосованим коефіцієнтом); 352,93 грн * 106 днів вимушеного прогулу = 37 410, 58 грн.;

57. Щодо періоду з 01.05.2016 по 31.12.2016 (далі - Період-3) слід зауважити, що судом першої інстанції було установлено запровадження нових умов праці, що пов`язано із набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

58. Колегія суддів звертає увагу на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі №1.380.2019.002126, згідно яких аналіз абзаців 7, 8 пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами 1, 2 пункту 10 Порядку №100 дає підстави для висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Отож після зміни структури заробітної плати та одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений працівникові після відповідних змін.

Водночас підвищення посадових окладів, що не поєднане із зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення.

Під зміною структури заробітної плати у контексті спірних правовідносин необхідно розуміти будь-які зміни в оплаті праці державних службовців, унаслідок яких змінюється її складові (обсяг надбавок, заохочувальних і компенсаційних виплат), або їхньої питомої ваги.

У цьому контексті Суд зазначає, що 1 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, яким затверджена структура заробітної плати державних службовців, відмінна від тієї, що існувала на момент звільнення позивача.

На виконання вимог цього закону Кабінет Міністрів України постановою від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (набрала чинності 01 травня 2016 року) затвердив схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці.

Відповідно до указаних закону й постанови з 01 травня 2016 року підвищено посадові оклади державних службовців з одночасною зміною структури їхнього заробітної плати.

Беручи до уваги, що 01 травня 2016 року змінилася структура заробітної плати державних службовців з одночасним підвищенням їхніх окладів, період до 01 травня 2016 року виключається з розрахункового періоду. Обчислення середньоденної заробітної плати позивачеві має провадитися виходячи з виплат, які передбачені згідно з новими умовами оплати праці, установленими з 01 травня 2016 року.

59. Подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №2-а-3279/10/1970, від 04.03.2020 у справі №0440/6017/18, від 28.11.2018 у справі №817/1169/16.

60. Таким чином у періоди до 30 квітня 2016 року включно розрахунок середнього заробітку визначається за загальними правилами, установленими абзацом 3 пункту 2, пунктом 5, абзацами 1, 2 пункту 8, абзацами 1, 2 пункту 10 Порядку №100 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у періоді затримки з коригуванням середнього заробітку на коефіцієнт підвищення окладів.

61. Разом з цим, у період з 01 травня 2016 року розрахунок середнього проводиться за спеціальним правилом, установленим абзацом 8 пункту 2 Порядку №100, тобто у розмірі заробітної плати за травень 2016 року, виходячи із нових умов оплати праці.

62. Судом першої інстанції було встановлено, що середньоденний заробіток згідно з новими умовами оплати праці становить 475,21 грн (5686 грн (новий оклад) + 500 грн (спецзвання) + 2843 грн (надбавка за вислугу років 50%) = 9029/19. Таким чином, за Період-3 (з 01.05.2016 по 31.12.2016) судом першої інстанції вірно обчислено середній заробіток за час вимушеного прогулу: 475,21 грн * 168 днів вимушеного прогулу = 79 835,28 грн.

63. При цьому, за цей період коефіцієнт коригування не застосовується у зв`язку із запровадженням нових умов праці, що пов`язано із набранням чинності Законом №889-VIII.

64. Щодо періоду з 01.01.2017 по 12.12.2017 (далі Період-4):

475,21 грн * 1,1959 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу після підвищення на оклад до підвищення: 6800 / 5686) = 568,30 грн; 568,30 грн (відкоригований середньоденний заробіток) * 236 днів вимушеного прогулу = 134 118, 80 грн.

65. Щодо періоду з 13.12.2017 по 31.12.2017 (далі - Період-5):

568,30 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-4) * 1,0441 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу після підвищення на оклад до підвищення: 7100 / 6800) = 593,36 грн; 593,36 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-5) * 12 днів вимушеного прогулу = 7 120,32 грн.

66. Щодо періоду з 01.01.2018 по 31.12.2018 (далі - Період-6):

593,36 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-5) * 1,2676 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу після підвищення на оклад до підвищення: 9000 / 7100) = 752,14 грн; 752,14 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-6) * 250 днів вимушеного прогулу = 188 035 грн.

67. Щодо періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019 (далі - Період-7):

752,14 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-6) * 1,0766 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу після підвищення на оклад до підвищення: 9690 / 9000) = 809,75 грн; 809,75 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-7) * 250 днів вимушеного прогулу = 202 437,5 грн.

68. Щодо періоду з 01.01.2020 по 01.06.2020 (далі - Період-8):

809,75 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-7) * 1,0939 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу після підвищення на оклад до підвищення: 10600 / 9690) = 885,78 грн; 885,78 грн (відкоригований середньоденний заробіток за Період-8) * 103 дні вимушеного прогулу = 91 235,34 грн.

69. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за періоди з 14.03.2015 (наступний день після звільнення) і по день прийняття рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі (01.06.2020) становить 790 445, 78 грн. (Період-1 + Період-2 + Період-3 + Період-4 + Період-5 + Період-6 + Період-7 + Період-8).

70. Таким чином, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

71. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про необхідність врахування при обчисленні коефіцієнтів підвищення надбавки за спецзвання та вислугу років, оскільки згідно пункту 10 Порядку №100 коригування середнього заробітку здійснюється при підвищенні посадових окладів (тарифних ставок), а коефіцієнт, на який необхідно коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення. Окрім цього установлено, що при визначенні судом першої інстанції середньоденного заробітку за Період-4, поряд із новим окладом, включено також 500 грн за спецзвання та 2843 грн надбавки за вислугу років (50%) позивача.

72. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

73. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

75. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

76. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме пункту 10 Порядку №100, під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

77. А тому, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - змінити, виклавши їх мотивувальну частину щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в редакції мотивів цієї постанови. Слід також змінити пункт 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, виклавши його в новій редакції.

78. Колегія суддів вважає, що Верховним Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

79. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальні частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, виклавши їх в редакції мотивів цієї постанови.

3. Змінити пункт 4 резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, виклавши його в такій редакції:

Стягнути з Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; код ЄДРПОУ 39477764) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2015 по 01.06.2020 у розмірі 790 445, 78 (сімсот дев`яносто тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 78 коп., з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі.

4. В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №808/2285/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

.................................

..................................

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду