Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2018 року

Київ

справа №522/3270/17

адміністративне провадження №К/9901/2710/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси у складі судді Кравчук Т.С. від 22.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Димерлія О.О. (головуючого), Єщенка О.В., Бойка А.В. від 21.09.2017 у справі №522/3270/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, відповідач) та просить: визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 30.09.2016 №51786007 в розмірі 1020 грн., скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області про накладення адміністративного штрафу від 30.09.2016 № 51786007 у розмірі 1020 грн.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.05.2017, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало виконавче провадження ЄДРВП №51786007 по примусовому виконанню виконавчого листа №522/7431/16-а виданого 21.07.2016 Приморським районним судом м. Одеси щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Одеські області зробити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_4 з 01.10.2015 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 23.03.2016 №10.1-39-58, наданої державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2016р. ВП№ 51786007 боржника - ГУ ПФУ в Одеській області зобов'язано виконати вимоги виконавчого документу у строк до семи днів з моменту винесення постанови та направити на адресу Відділу копії документів, підтверджуючих виконання вимог виконавчого документу.

Постановою державного виконавця від 16.08.2016 внесено зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2016, а саме у вступній та резолютивній частині постанови зазначено прізвище стягувача ОСОБА_4, замість - ОСОБА_4.

Листом ГУПФУ в Одеській області від 02.09.2016 Ке 11166/03 повідомлено відділ про те, що на постанову Приморського районного суду м. Одеси №522/7431/16-а подано апеляційну скаргу відповідно до ст. 254 КАС України. Оскільки представником позивача під час розгляду справи не було надано копію вказаної апеляційної скарги, керуючись ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій від 07.09.2016р.

Враховуючи, що станом на 30.09.2016 вимоги виконавчого листа не були виконані без поважних причин, відповідно до ст. 75 Закону державним виконавцем накладено на боржника штраф у розмірі 1020 грн.

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що в матеріалах виконавчого провадження та представником позивача під час розгляду справи не було надано копію вказаної апеляційної скарги. Тому, оскаржена постанова про накладення штрафу є законною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області оскаржило в касаційному порядку вказані судові з мотивів неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права. Просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що 21.06.2016 ГУ ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду від 13.06.2016 у справі 522/7431/16-а. Станом на 02.09.2016 на адресу ГУ ПФУ в Одеській області не надходило жодних процесуальних документів щодо розгляду апеляційної скарги, а отже судове рішення не набрало законної сили. Тобто, підстави для накладення адміністративного штрафу за невиконання постанови від 13.06.2016 відсутні.

Відповідач не надав суду відзив на касаційну скаргу. Учасники справи не заявляли клопотань про розгляд касаційної скарги за їх участю.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Судами встановлено, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявності поважних причин його невиконання.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ГУПФУ в Одеській області від 02.09.2016 Ке 11166/03 повідомлено відповідача про те, що на постанову Приморського районного суду м. Одеси №522/7431/16-а подано апеляційну скаргу.

Звертаючись до суду з позовною заявою та при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ГУПФУ в Одеській області зазначало, що станом на 02.09.2017 на адресу управління не надходило жодних процесуальних документів щодо стану розгляду апеляційної скарги, отже рішення суду першої інстанції не набрало законної сили та не є обов'язковим до виконання в розумінні статті 14 КАС України.

Крім цього, до матеріалів апеляційної скарги, поданої позивачем на рішення суду першої інстанції, заявником було додано копію апеляційної скарги на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі 522/7431/16-а та копію рекомендованого повідомлення про відправлення вказаної скарги на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду з відміткою про вручення 23.06.2016.

Відповідно до частин 1, 3 статті 254 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Тобто, при розгляді справи суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази оскарження судового рішення, на виконання якого відкрито виконавче провадження, та відповідно, не встановили, чи підлягає таке рішення виконанню. Всупереч вимогам статті 86 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) судами не надано належної оцінки цим доказам, чим порушено норми процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до частин 1-2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч.2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішень було порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи через не дослідження зібраних у справі доказів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 - скасувати.

Справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанови направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду