Історія справи

Постанова КАС ВП від 01.12.2022 року у справі №826/8493/15
Ухвала КАС ВП від 29.05.2019 року у справі №826/8493/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 826/8493/15

касаційне провадження № К/9901/14564/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2018 (суддя - Скочок Т.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 (головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.)

у справі № 826/8493/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000084050, від 17.02.2015 № 0000094050, від 17.02.2015 № 0000104050.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним за наслідками реальних правочинів, що пов`язані з його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.», ТОВ «Центуріон-ЛТД».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019, позов задоволено.

Офіс ВПП ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Наголошує на фіктивному характері господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстави непідтвердження факту виробництва, збирання, оприбуткування ними продукції рослинництва. Вказує на наявність вироку та пояснень свідків у кримінальних провадженнях за фактами фіктивного підприємництва постачальників позивача, зокрема, ТОВ «Агрофірма Сокільське» і ТОВ «Центуріон-ЛТД».

Верховний Суд ухвалою від 20.08.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС.

30.08.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з рядом контрагентів, у тому числі з ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.» і ТОВ «Центуріон-ЛТД» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 03.02.2015 № 4/28-10-40-3/30307207.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання сільськогосподарської продукції в ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.»,ТОВ «Центуріон-ЛТД» з підстави удаваного характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс ВПП ДФС зазначав, що контрагенти платника зареєстровані на підставних осіб, у них відсутні трудові та виробничі ресурси, основні та транспортні засоби, підприємства не знаходяться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, не є виробниками сільськогосподарської продукції. Також, контролюючий орган звертав увагу на наявність кримінальних проваджень та вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2015 року у справі № 185/309/15-к, яким встановлено обставини щодо отримання у період з 01.11.2011 по 30.06.2013 ТОВ «Агрофірма Сокільське» грошових коштів, у тому числі від позивача, за відсутності поставок сільськогосподарської продукції.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 17.02.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000084050, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 15826645,50 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 10551097,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5275548,50 грн; № 0000094050, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 858750,26 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 572500,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 286250,09 грн; № 0000104050, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2745000,20 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1372500,10 грн.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Агрофірма Сокільське», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Дельта В.В.В.», ТОВ «Центуріон-ЛТД», оскільки вони підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань позивача та сприяли отриманню ним доходу.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідну продукцію отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій, враховуючи доводи контролюючого органу про наявність у постачальників платника ознак фіктивності.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX, статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова