Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2019 року у справі №0840/2883/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа №0840/2883/18

адміністративне провадження №К/9901/27044/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №0840/2883/18

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) Міністерства оборони України, Військової частини А2988 (пп В0131) Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення і моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Лазаренка М. С. )

і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Чабаненко С. В., суддів Чумака С. Ю., Юрко І. В. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправними дії відповідачів щодо:

- зазначення у Грошовому атестаті серія НОМЕР_1 (форма №2) від 29 січня 2018 року, виданому ВЧ А0989 МО України (для ВЧ А2988) дати і номеру наказу про звільнення (відсторонення, усунення) позивача від посади начальника інженерної служби з 1 липня 2015 року наказом №172 і дати фактичного виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ А2988 МО України з 1 липня 2015 року;

- невключення у Грошовий атестат серія НОМЕР_1 (форма №2) від 29 січня 2018 року, виданий ВЧ А0989 МО України (для ВЧ А2988), і Довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №24 від 29 січня 2018 року, видану ВЧ А2988 МО України, індексації грошового забезпечення за весь період військової служби ОСОБА_1;

- невключення у Довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №24 від 29 січня 2018 року, видану ВЧ А2988 МО України, відомостей про нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди за весь період військової служби ОСОБА_1;

2) зобов'язати відповідачів внести в пункт 12 Грошового атестату серія НОМЕР_1 (форма №2) від 29 січня 2018 року, виданого ВЧ А0989 МО України (для ВЧ А2988), відомості про дату і номер наказу про звільнення (відсторонення, усунення) ОСОБА_1 від посади начальника інженерної служби і дату фактичного виключення позивача зі списків особового складу ВЧ А2988 МО України, виходячи з дати, визначеної у наказі про виключення позивача зі списків особового складу, виданим на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/1854/16 від 15 вересня 2016 року;

3) зобов'язати відповідачів внести в пункт 8 Грошового атестату серія НОМЕР_1 (форма №2) від 29 січня 2018 року, виданого ВЧ А0989 МО України (для ВЧ А2988), та у Довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №24 від 29 січня 2018 року, видану ВЧ А2988 МО України, відомості про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення;

4) зобов'язати відповідачів внести в Довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №24 від 29 січня 2018 року, видану ВЧ А2988 МО України, відомості про нарахування позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди;

5) визнати протиправним і скасувати наказ командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року про внесення змін до пункту 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача із списків особового складу військової частини;

6) стягнути з розпорядника бюджетних коштів ВЧ А0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) МО України на користь позивача грошове забезпечення за період з 1 червня 2014 до 31 жовтня 2018 року в сумі: 426700,28 грн, в тому числі: посадовий оклад в сумі: 58950,00 грн, оклад за військовим званням в сумі: 12080,00 грн, надбавку за вислугу років в сумі: 12205,25 грн, щомісячні додаткові види грошового забезпечення надбавку за виконання особливо важливих завдань в сумі: 42124,30 грн, премію в сумі: 143512,00 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі: 108247,55 грн, винагороду за безпосередню участь у антитерористичній операції за період перебування позивача у медичних закладах, а саме: з 26 листопада 2014 року до 10 грудня 2014 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону міста Одеса та з 31 грудня 2014 року до 13 січня 2015 року у військовій частині А3309 (Запорізький військовий шпиталь) в сумі: 3422,00 грн, індексацію грошового забезпечення в сумі: 46159,18 грн;

7) стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в сумі: 30000,00
грн в рівних частинах по 15000,00 грн з кожного;

8) стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3400,00 грн, в рівних частинах по 1700,00 грн з кожного;

9) звернути до негайного виконання рішення суду в порядку статті 371 КАС України в частині присудження виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його як старшого лейтенанта запасу призвали на військову службу згідно указу в. о. Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року №303 і направили для проходження військової служби до військової частини польова пошта В0131 МО України. Вказує, що 20 вересня 2014 року позивач при виконанні обов'язків військової служби отримав важке поранення, у зв'язку з чим тривалий час позивач проходив лікування і реабілітацію. Зазначає, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я, а наказом командира ВЧ ПП В0131 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 1 липня 2015 року.

Крім того, позивач зазначає, що наказ командира ВЧ ПП В0131 від 1 липня 2015 року №172, яким ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 1 липня 2015 року, було визнано протиправним і скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15, оскільки такий наказ було прийнято без остаточного розрахунку з позивачем і без його згоди. Натомість іншого наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, замість скасованого, прийнято не було, що свідчить про те, що позивач фактично продовжує проходити військову службу у складі ВЧ А2988. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідачів наявний обов'язок щодо виплати йому грошового забезпечення за весь період служби до дня фактичного виключення зі списків особового складу.

Отже, позивач вважає, що наданий йому Грошовий атестат і Довідка про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії не відповідають встановленим чинним законодавством України вимогам, зокрема містять посилання на наказ командира ВЧ ПП В0131 від 1 липня 2015 року №172, який скасовано на підставі рішення суду, відсутні відомості про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, відсутні відомості про виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, відсутні відомості про виплату винагороди за участь в АТО за період перебування на лікуванні у двох військових шпиталях тощо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи зазначені рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошове забезпечення виплачено позивачу до 1 липня 2015 року, а з 2 липня 2015 року підстави для виплати грошового забезпечення відсутні, оскільки позивач з цього періоду військову службу не проходив. Позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року про внесення змін до пункту 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача із списків особового складу військової частини, суди визнали необґрунтованими, посилаючись на наказ командира ВЧ А2988 МО України №528 від 25 грудня 2018 року, яким скасовано пункт 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини. Отже за висновками судів першої й апеляційної інстанцій, ВЧ А2988 самостійно усунула недоліки в попередніх наказах, у зв'язку з чим наказ командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року не є таким, що порушує права і законні інтереси позивача.

З цих же підстав, тобто у зв'язку з недоведеністю порушення прав та інтересів позивача відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною інформації в Грошовому атестаті щодо підстав виключення зі списків особового складу військової частини, а саме наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року. Крім того, суди звернули увагу, що формування грошового атестату здійснено відповідно до відомостей з послужного списку ОСОБА_1, останній запис у якому свідчить про виключення зі списків особового складу військової частини польова пошта В0131 з 1 липня 2015 року на підставі наказу командира ВЧ пп В0131 №172 від 1 липня 2015 року.

Отже, оскільки зміни у послужний список позивача не вносились, то вказати на іншу причину звільнення під час формування грошового атестату не було об'єктивних підстав.

Щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суди попередніх інстанцій зазначили, що у зв'язку з відсутністю фінансових асигнувань бюджетів індексація грошового забезпечення військовослужбовців у Збройних силах України не проводилась, а відповідно, відсутні підстави для її включення до Довідки про доходи та Грошового атестату позивача.

Щодо невиплати позивачеві винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції за період перебування позивача у медичних закладах, а саме: з 26 листопада 2014 року до 10 грудня 2014 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону міста Одеса і з 31 грудня 2014 року до 13 січня 2015 року у військовій частині А3309 (Запорізький військовий шпиталь) в сумі: 3422,00
грн., суди вказали, що ВЧ А2988 (пп В0131) виконала обов'язок щодо нарахування позивачу винагороди за участь в АТО під час перебування на стаціонарному лікуванні в період з 20 вересня 2014 року до 24 жовтня 2014 року. В свою чергу, виплата винагороди за участь в АТО за період з 26 листопада 2014 року до 10 грудня 2014 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону міста Одеса і з 31 грудня 2014 року до 13 січня 2015 року у військовій частині А3309 (Запорізький військовий шпиталь), чинним законодавством не передбачена, оскільки відповідно до Постанови №24 виплата винагороди здійснюється лише за безперервний час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), а в даному випадку безперервним часом перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранення є період з 20 вересня 2014 року до 24 жовтня 2014 року.

Також безпідставними суди визнали посилання позивача на неналежне виконання відповідачами постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 і від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16, посилаючись на статтю 383 КАС України щодо порядку здійснення контролю за виконанням судових рішень. Окремо суди зазначили, що питання видачі грошового атестату і довідки про додаткові види грошового забезпечення, а також питання виплати додаткового грошового забезпечення вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №808/1854/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, в тому числі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, чи визнати протиправними рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, врегульовані статтями 382, 383 КАС України.

Отже, якщо позивач вважав, що рішення суду не було виконане, або виконане частково, або наявні порушення прав позивача під час виконання судового рішення та фактично право позивача, визнане судом порушеним, не відновлено у визначений судом спосіб, він мав підстави для звернення до суду в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України, а не шляхом звернення до суду з новими позовними вимогами з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з'ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судом невірно встановлено предмет спору та обставини справи. На думку позивача, суди помилково встановили, що ним оскаржуються обставини звільнення з військової служби, в той час як ним оскаржується факт незаконного виключення зі списків особового складу. Судами попередніх інстанцій проігноровано висновки, викладені у постановах Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16 і від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15, зокрема, наказ щодо виключення позивача зі списків особового складу, скасований рішенням судів першої й апеляційної інстанцій у справі №808/8661/15, суд визначив чинним, і дійшов висновку, що оскільки позивач не є таким, що продовжує проходити службу, то відсутні підстави для нарахування йому грошового забезпечення. Отже судом помилково ототожнені різні за змістом поняття проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби. Суд, всупереч висновкам, наведеним у вищезазначених судових рішеннях, визнав позивача таким, що виключений зі списків особового складу із відповідним розрахунком, в той час як позивач вважає, що його звільнення з військової служби не відбулось та відповідачем не надано доказів виключення позивача зі списків особового складу, а тому він має право на отримання грошового забезпечення за займаною посадою за період з 1 червня 2014 року до 31 жовтня 2018 року.

Висновки суду щодо відсутності підстав для нарахування позивачеві винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, на його думку, суперечать матеріальному законодавству. Також позивач вважає безпідставними висновки суду щодо недоведеності порушення його прав у зв'язку із внесенням у грошовий атестат відомостей щодо скасованого судовим рішенням наказу про виключення зі списків особового складу, оскільки такі відомості впливають на визначення дати звільнення з військової служби, а також порушують право позивача на отримання пенсії з дня, наступного після звільнення до дня видачі грошового атестату.

Крім наведеного, за твердженням позивача, не відповідають вимогам законодавства висновки суду щодо правомірності дій відповідачів стосовно невиконання обов'язку з виплати індексації грошового забезпечення через відсутність відповідних фінансових асигнувань, а також невключення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії відомостей про нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Також позивачем зазначено про сумнівність і фальшування, на його думку, наказу командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року, оскільки цей наказ не був наданий відповідачем на вимогу державного виконавця під час примусового виконання судового рішення станом на травень 2018 року.

Представник відповідача Військової частини А2988 (пп В0131) Міністерства оборони України подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що військовою частиною А2988 самостійно усунуто недоліки в попередніх наказах, зокрема скасовано пункт 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу частини, у зв'язку з чим наказ командира військової частини А2988 (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року не є таким, що порушує права і законні інтереси позивача. Крім того, незважаючи на скасування за рішенням суду наказу командира військової частини польова пошта В0131 від 1 липня 2015 року №172, відповідач не погоджується з твердженням ОСОБА_1, що він продовжує проходи військову службу.

Питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас було вирішено наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 19 березня 2015 року №253, який позивач не оскаржував, доказів протилежного не надав. В свою чергу, наказ командира військової частини польова пошта В0131 від 1 липня 2015 року №172 оскаржувався виключно з підстав непроведення станом на момент виключення зі списків особового складу повного розрахунку.

Водночас жодних наказів про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника інженерної служби військової частини польова пошта В0131 у встановленому порядку не видавалось, що підтверджується тим, що на даний час ОСОБА_1 перебуває у запасі ЗСУ на обліку у військовому комісаріаті.

Отже, відповідач зазначає, що станом на 2019 рік ОСОБА_1 вважається звільненим зі Збройних Сил України з 1 липня 2015 року, що свідчить про те, що дата і номер наказу у Грошовому атестаті зазначена вірно.

Також, відповідач вказав на безпідставність твердження позивача про протиправність невключення до Грошового атестату і Довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії відомостей про індексацію грошового забезпечення. Зазначає, що відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказує, що у зв'язку з відсутністю фінансових ресурсів бюджетів індексація грошового забезпечення військовослужбовців у ЗСУ не проводилась і не виплачувалась, а відтак і вимога зазначити відомості про індексацію, яка не виплачувалась, є безпідставною.

Позивач подав відповідь на відзив представника відповідача Військової частини А2988 (пп В0131) Міністерства оборони України, в якому зазначив, що відзив відповідача Військової частини А2988 являє собою компіляцію з окремих фрагментів (абзаців) висмикнутих із текстів рішень судів першої й апеляційної інстанцій у справі №0840/2883/18 із додаванням окремих фрагментів із власних відзивів на первинну і уточнену позовні заяви у цій справі. Отже, на думку позивача, відповідач - Військова частина А2988 жодним чином не заперечив і не спростував твердження позивача, які були викладені у касаційній скарзі позивача.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що старший лейтенант запасу ОСОБА_1 перебував на військовій службі у в/ч пп В0131 Збройних Сил України на посаді начальника інженерної служби з 23 квітня 2014 року, згідно указу в. о.

Президента України №303 "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року.

Після поранення, отриманого 20 вересня 2014 року при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у декількох військових шпиталях і цивільних лікарнях.

Наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ №4279_т від 1 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту б пункту 1 частини 8 статті 26, глави 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).

Наказом командира військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 1 липня 2015 року №172 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 1 липня 2015 року.

Наказ командира військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 1 липня 2015 року №172 позивач оскаржив і постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 цей наказ визнано протиправним і скасовано, а також визнано протиправними дії військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України щодо виключення із списків особового складу позивача з 1 липня 2015 року.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1:

визнано протиправними дії Військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військової частини А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) щодо припинення виплат позивачеві грошового забезпечення з квітня 2015 року;

зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) зробити перерахунок сум грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з грудня 2014 року по березень 2015 року включно, за займаною посадою начальника інженерної служби згідно штатного розкладу;

зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші виплати за займаною посадою начальника інженерної служби згідно штатного розкладу починаючи з квітня 2015 року по день фактичного виключення зі списків особового складу;

зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 одноразові додаткові види грошового забезпечення;

зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) надати ОСОБА_1 грошовий атестат (або довідку про розмір грошового забезпечення), довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) видати наказ про виключення позивача зі списків особового складу з відповідним розрахунком вислуги років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу і внести відповідні зміни до Особової справи.

3 лютого 2018 року позивачем засобами поштового зв'язку отримано Грошовий атестат серії НОМЕР_1 (форма №2) від 29 січня 2018 року, виданий ВЧ А0989 (для ВЧ А2988), і Довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії №24 від 29 січня 2018 року.

28 лютого 2018 року відповідачами на картковий рахунок позивача зараховано грошове забезпечення на загальну суму: 18155,49 грн.

Наказом командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року внесено зміни до пункту 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, і в подальшому наказом командира ВЧ А2988 МО України №528 від 25 грудня 2018 року скасовано пункт 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача із списків особового складу військової частини.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі №808/8661/15 суд в межах позовних вимог ОСОБА_1 надав оцінку діям Військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України щодо виключення з 1 липня 2015 року позивача зі списків особового складу військової частини без його згоди та без остаточного розрахунку по грошовому забезпеченню, визнав такі дії протиправними і скасував наказ командира військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України від 1 липня 2015 року №172 (по стройовій частині) про виключення із списків особового складу ОСОБА_1.

Зокрема, суд встановив, що після поранення, отриманого 20 вересня 2014 року при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у декількох військових шпиталях і цивільних лікарнях. В цей період, а саме з 29 жовтня 2014 року, позивач був зарахований у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь" відповідно до директиви Міністра Оборони України і Генерального штабу ЗСУ від 20 жовтня 2014 року №Д-322/1/37ДСК наказом командувача військ ОК "Південь" №59 від 29 жовтня 2014 року, і перебував у цьому статусі (тобто "у розпорядженні" командувача військ ОК "Південь") до звільнення з військової служби 1 липня 2015 року. На підставі цього наказу ОК "Південь" №59 командуванням в/ч пп В0131 видано наказ №192 від 6 листопада 2014 року про зарахування позивача "у розпорядження" і одночасне відсторонення від посади начальника інженерної служби, яку останній займав. Наказ командувача військ ОК "Південь" №59 від 29 жовтня 2014 року суд визнав неправомірним, оскільки позивач був зарахований у розпорядження всупереч Положенню про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента №1153/2008 від 10 грудня 2008 року.

Водночас суд встановив, що позивач не був виключений зі списків особового складу в/ч пп В0131 і, відповідно, не отримував грошового, продовольчого і речового атестату, необхідних при переміщенні військовослужбовця до іншої частини. Отже, всупереч Положенню №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, за відсутності згоди позивача на виключення зі списків особового складу військової частини і без проведення остаточного розрахунку по усім видам забезпечення, позивача було виключено зі списків особового складу наказом командира в/ч пп В0131 (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року.

Будь-які інші позовні вимоги у цій справі не розглядались. Від частини позовних вимог стосовно виплати ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню, що виникла на день виключення зі списків особового складу військової частини пп В0131, проведення індексації грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за вислугу років, премії, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням зі Збройних Сил за станом здоров'я тощо, позивач відмовився.

Тому, суд вирішив позов в частині правомірності наказу відповідача щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини без проведення остаточного розрахунку по усім видам забезпечення, визнавши наказ таким, що не відповідає вимогам законодавства.

У справі №808/1854/16 суд визнав протиправними дії Військової частини польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військової частини А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) щодо припинення виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення з квітня 2015 року; зобов'язав Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військову частину А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада) зробити перерахунок сум грошового забезпечення, які були нараховані і виплачені позивачу за період з грудня 2014 року до березня 2015 року включно за займаною посадою начальника інженерної служби згідно штатного розкладу; нарахувати і виплатити на користь позивача грошове забезпечення та інші виплати за займаною посадою начальника інженерної служби згідно штатного розкладу починаючи з квітня 2015 року по день фактичного виключення зі списків особового складу, одноразові додаткові види грошового забезпечення; надати ОСОБА_1 грошовий атестат (або довідку про розмір грошового забезпечення), довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; видати наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу з відповідним розрахунком вислуги років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу і внести відповідні зміни до Особової справи.

Отже, у зазначеній справі вирішено і задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідачів провести остаточний розрахунок по грошовому забезпеченню, додатковим видам грошового забезпечення, одноразовим виплатам, в тому числі це стосувалось посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячної додаткової грошової винагороди, надбавки за виконання особливо важливих завдань, винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, премії, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за станом здоров'я на день фактичного виключення зі списків особового складу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією на день фактичного виключення зі списків особового складу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки на день фактичного виключення зі списків особового складу; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (один раз на рік) на день фактичного виключення зі списків особового складу. Крім того, вирішено вимоги щодо видачі грошового атестату (або довідки про розмір грошового забезпечення), довідки про додаткові види грошового забезпечення, видачі наказу про виключення зі списків особового складу з відповідним розрахунком вислуги років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу і внесення відповідних змін до Особової справи позивача.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції у цій справі, наказом командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року внесено зміни до пункту 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача із списків особового складу військової частини.

Наказом командира ВЧ А2988 МО України №528 від 25 грудня 2018 року наказано скасувати пункт 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини. Також зазначеним наказом внесено зміни до наказу командира військової частини по стройовій частині А2988 від 19 січня 2018 року №19, пункт 6 наказано вважати недійсним, замінити текст наказу у відповідність до наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України №253 від 19 березня 2015 року, наказано підготувати проект наказу по стройовій частині щодо виключення зі списків військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_1 з проведенням підрахунку вислуги років до дня виключення зі списків особового складу військової частини, надати інформацію щодо виплати належних сум грошового забезпечення на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Наступним наказом командира ВЧ А2988 МО України №529 від 25 грудня 2018 року на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 внесено зміни до наказу командира військової частини по стройовій частині А2988 від 19 січня 2018 року №19 "Про внесення змін до пункту 12 наказу №172 від 1 липня 2015 року, зокрема наказано абзац "внести зміни до пункту 12 наказу №172 від 1 липня 2015 року" замінити абзацом "старшого лейтенанта Кудрю І. В., заступника начальника інженерної служби військової частини польова пошта В0131 відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року №113-VIII, звільнити з військової служби у запас, вважати, що справи і посаду здав і направити на військовий облік до Мелітопольського Веселівського ОРВК Запорізької області. З 1 липня 2015 року виключити зі списків особового складу військової частини польова пошта В0131 та усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 1 липня 2015 року складає: календарна 01 рік 04 місяці 11 днів. Перебування в зоні проведення антитерористичної операції 00 років 03 місяці 24 дні. Підстава: витяг з наказу командувача Сухопутних військ збройних Сил України №253 від 19 березня 2015 року вх.2475 від 27 березня 2015 року".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до приписів статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України і регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - "Положення №1153/2008").

Відповідно до підпункту 3 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених частинами 6 і 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється: у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами (крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) - командувачами видів Збройних Сил України, а також першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 242 Положення №1153/2008 визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 231 Положення №1153/2008 у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Згідно пункту 232 Положення №1153/2008 у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Водночас положеннями частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Перевіривши доводи касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, що розглядається, предметом спору є неналежне, на думку позивача, виконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 і від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16. Отже, підставою звернення до суду стало невиконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 і від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16, які набрали законної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач вважає, що оскільки відповідачем на виконання зазначених судових рішень його було виключено зі списків особового складу військової частини наказом, який, на його думку, не відповідає вимогам законодавства, то, відповідно, він має право на отримання всіх видів грошового забезпечення до 31 жовтня 2018 року за займаною посадою начальника інженерної служби згідно штатного розкладу.

Верховний Суд відхиляє вказані доводи позивача з урахуванням наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що жодним з приведених судових рішень не було зобов'язано відповідачів включити позивача у списки особового складу військової частини з метою продовження виплати йому грошового забезпечення до дня фактичної видачі наказу про виключення зі списків особового складу. Таким чином, вимоги позивача у цих справах стосувались лише питань проведення належного розрахунку при звільненні з військових служби і у жодному з позовів не заявлялась вимога щодо поновлення особі виплати грошового забезпечення військовослужбовця.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, наказом командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року внесено зміни до пункту 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини. Наказом командира ВЧ А2988 МО України №528 від 25 грудня 2018 року скасовано пункт 12 наказу командира військової частини польова пошта В0131 МО України (по стройовій частині) №172 від 1 липня 2015 року про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, а також внесено зміни до наказу командира військової частини по стройовій частині А2988 від 19 січня 2018 року №19, пункт 6 наказано вважати недійсним, замінити текст наказу у відповідність до наказу командувача сухопутних військ Збройних Сил України №253 від 19 березня 2015 року, наказано підготувати проект наказу по стройовій частині щодо виключення зі списків військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_1 з проведенням підрахунку вислуги років до дня виключення зі списків особового складу військової частини, надати інформацію щодо виплати належних сум грошового забезпечення на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Наступним наказом командира ВЧ А2988 МО України №529 від 25 грудня 2018 року на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі 808/8661/15 внесено зміни до наказу командира військової частини по стройовій частині А2988 від 19 січня 2018 року №19 "Про внесення змін до пункту 12 наказу №172 від 1 липня 2015 року".

Отже колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає відсутніми підстави для скасування наказу командира ВЧ А2988 МО України (по стройовій частині) №19 від 19 січня 2018 року, оскільки дію останнього припинено шляхом прийняття відповідачем наступного наказу з тих самих питань.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності наказу про виключення його зі списків особового складу та наявності у відповідачів обов'язку сплачувати на його користь грошове забезпечення з урахуванням усіх видів надбавок, премій і винагород з 1 червня 2014 до 31 жовтня 2018 року, тобто як військовослужбовцю, який включений до списків особового складу військової частини польова пошта В0131. Відповідно, відсутні підстави для включення у грошовий атестат і довідку про додаткові види грошового забезпечення відомостей щодо нарахування на користь позивача грошового забезпечення з урахуванням усіх видів надбавок, премій та винагород за період з 1 червня 2014 до 31 жовтня 2018 року.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін у грошовий атестат позивача, оскільки останній сформовано виходячи з відомостей, наявних у його послужному списку. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що у справі №808/1854/16 судовим рішенням зобов'язано Військову частину польова пошта В0131 Міністерства оборони України, розпорядника бюджетних коштів Військової частини А 0989 (56 окрема мотопіхотна бригада), в тому числі видати наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу з відповідним розрахунком вислуги років у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу та внести відповідні зміни до Особової справи.

Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 і від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16, що набрали законної сили.

Відповідно до положень частин 1 -3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, нормами статей 382, 383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він спрямований на виконання інших судових рішень (постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі №808/8661/15 і від 15 вересня 2016 року у справі №808/1854/16).

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання зазначених постанов Запорізького окружного адміністративного суду. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Отже Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382, 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду