Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2020 року

Київ

справа №447/302/17

провадження №К/9901/52418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання недійсною реєстрації місця проживання особи та зобов`язання вчинити дію, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Гулида Р. М. (головуючий), Кузьмича С. М., Улицького В. З.

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради Львівської області, в якому просив:

1.1. визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 (надалі також ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 ;

1.2. зобов`язати, Миколаївську міську раду Львівської області скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою:

АДРЕСА_1. 2 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 січня 2017 року він звернувся до Миколаївської міської ради Львівської області із заявою про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , на що отримав відмову у зв`язку з відсутністю підстав. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки вказана реєстрація є незаконною, адже після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , а саме 20 лютого 1994 року, ОСОБА_3 у порядку приватизації набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Станом на момент прийняття рішення про приватизацію квартири ОСОБА_3 у спірному житловому будинку не проживав і не вважався членом сім`ї ОСОБА_2 .

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Миколаївська міська рада Львівської області зауважила, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 здійснена відповідно до вимог чинного на той час нормативно-правового регулювання, а також зауважила на відсутності правових підстав для скасування такої реєстрації за заявою позивача.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 27 грудня 2002 року ОСОБА_3 знятий з реєстрації Миколаївським районним відділом УМВС України у Львівській області з попереднього місця проживання ( АДРЕСА_3 ) і цього ж дня зареєстрований за новою адресою: АДРЕСА_1 .

5. 17 січня 2017 року позивач звернувся до Миколаївської міської ради Львівської області із заявою про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , на що 27 січня 2017 року отримав відмову.

6. Наведене зумовило звернення ОСОБА_1 до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій

7. Миколаївський районний суд Львівської області постановою від 15 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 8 травня 2018 року скасував постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року та прийняв нову, якою позов задовольнив:

8.1. визнав недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;

8.2. зобов`язав Миколаївську міську раду скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою:

АДРЕСА_1. 9 . При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. ОСОБА_3 , уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та закрити провадження у справі.

VII. Позиція Верховного Суду

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

13. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

14. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

17. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

19. У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

25. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

26. Колегія суддів уважає, що спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 має цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну (припинення) цивільних прав останнього.

27. Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28. Такий висновок колегії суддів ґрунтується насамперед на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17.

29. Львівський апеляційний адміністративний суд наведеного не врахував та, скасувавши рішення суду першої інстанції, відповідної помилки останнього не виправив.

30. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

32. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням вимог процесуального закону, а провадження в адміністративній справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у справі № 447/302/17 скасувати.

3. Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 15 грудня 2017 року у справі № 447/302/17 скасувати.

4. Закрити провадження в адміністративній справі № 447/302/17 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання недійсною реєстрації місця проживання особи та зобов`язання вчинити дію.

5. Роз`яснити, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів із дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У такій заяві може бути зазначений лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору, відповідно до глави 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич