Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 120/8307/22

адміністративне провадження № К/990/1641/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року (суддя: Бошкова Ю. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (судді: Шидловський В.Б., Курко О. П., Боровицький О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року, виходячи з фіксованої величини 3523,96 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 в сумі 22553,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що в цей період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Так, у зв`язку з тим, що значення індексу споживчих цін було прийнято у березні 2018 року за 1 або 100 відсотків та обчислений наростаючим підсумком індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103% до жовтня 2018 року, - відповідач не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в цей період, що є необґрунтованим та протиправним.

На переконання позивача, ВЧ НОМЕР_1 протиправно оминула вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та починаючи з 01 березня 2018 року не виплачувала позивачу індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу виходячи з фіксованої величини 3523,96 грн в місяць, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрито.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у цій справі є тотожним спору у справі №120/3880/20-а, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, формування змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі №120/3880/20-а, не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими позивач їх обґрунтовує.

Також суди попередніх інстанцій указали на те, що у адміністративній справі №120/3880/20-а надано оцінку діям відповідача стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2018 року. Предмет позову в межах справи №120/3880/20-а та справи №120/8307/22-а відрізняється лише розрахунками в частині визначення фіксованої суми індексації та її загального розміру, однак такі розрахунки базуються на тих самих нормах права, що не свідчить про виникнення нового спору між сторонами.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що предмети спорів у справах №120/3880/20-а та №120/8307/22 є різними.

Скаржник зазначає, що у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №120/3880/20-а, щодо періоду позовних вимог з 01 березня 2018 року зазначено:

«Постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 цієї Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та . розміру посадового окладу осіб , рядового та начальницького складу. Так, пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове Державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %, що спростовує доводи представника про індекс споживчих цін у розмірі 241,7%.

Отже, відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.

Разом з тим, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018року немає.

За таких обставин, грошове забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року індексації не підлягає».

Тобто, судами у справі №120/3880/20-а у період з 01 березня 2018 року фактично досліджувалося право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у зв`язку з перевищенням порогу індексації 103 відсотка з урахуванням при цьому березня 2018 року, як місяця у якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

Так, у зв`язку з тим, що у період з 01 березня 2018 року по день звільнення позивача, індекс споживчих цін не перевищив поругу індексації 103 відсотка, суд відмовив у задоволенні позову в цей період.

Також, правова оцінка щодо правильності нарахування відповідачем індексації грошового не надавалась, оскільки індексація не була нарахована.

Проте такі обставини, які встановлені судами у справі №120/3880/20-а та з приводу яких прийнято рішення не є спірним при розгляді цієї. На виконання судового рішення у справі №120/3880/20-а відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

При цьому сума нарахованої індексації грошового забезпечення уже за лютий 2018 року становить 4 258,75 грн, а підвищення грошового доходу позивача у березні в порівнянні з лютим 2018 року відбулося тільки на 939,19 грн, що підтверджується наданою відповідачем довідкою «про отримане грошове забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » за 2018 рік .

Таким, чином у зв`язку з нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 року на виконання судового рішення у справі №120/3880/20-а, у позивача винило право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка передбачена абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), що проігноровано судом першої та апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

На обґрунтування відзиву відповідач вказує про те, що зміст позовної заяви та обсяг доданих документів у справі №120/8307/22 та у справі №120/3880/20-а є тотожними, що вказує про наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 18 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 лютого 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись з адміністративним позовом, який надійшов до Вінницького окружного адміністративного суду 04 серпня 2020 року (справа №120/3880/20-а), представником позивача заявлено позовні вимоги про:

- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2018 року;

- зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 встановити, для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року фіксовану суму індексації в розмірі 3319,56 грн;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 3319,56 грн на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2018 року в сумі 107300,08 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №120/3880/20-а визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року.

Зіставляючи предмет і підстави позовів у справі №120/3880/20-а та у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про їхню тотожність та зазначив, що доводи ОСОБА_1 у цій справі зводяться до незгоди з діями (бездіяльністю) ВЧ НОМЕР_1 щодо виконання судового рішення у справі №120/3880/20-а. Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені, тому належним способом захисту прав позивача, порушених на стадії виконання судового рішення, є звернення до суду в порядку статті 383 КАС України, а не подання нового адміністративного позову.

Водночас позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції, який підтриманий судом апеляційної інстанції, щодо вирішення судовим рішенням у справі №120/3880/20-а його вимог про нарахування і виплату фіксованої суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, стверджуючи, що ці вимоги та підстави на їх обґрунтування заявлені ним уперше.

Разом з тим, як убачається з матеріалів цієї справи та випливає зі змісту судових рішень у справі №120/3880/20-а, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 просив ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 3319,56 грн на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 вересня 2018 року в сумі 107 300,08 грн.

Отже, спірні правовідносини між ОСОБА_1 і ВЧ НОМЕР_1 стосувалися також нарахування і виплати позивачу фіксованої суми індексації, починаючи з 01 березня 2018 року.

Рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за періоди з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року Вінницький окружний адміністративний суд у справі №120/3880/20-а мотивував відсутністю протиправних дій (бездіяльності) ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації за цей час, оскільки в грошове забезпечення позивача не підлягало індексації (індекс споживчих цін не перевищував 103%).

У справі №120/3880/20-а суд апеляційної інстанції надаючи оцінку вимогам апелянта про ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням фіксованої суми індексації в розмірі 3319,65 грн, погодився із висновками суду першої інстанції про те, що для проведення індексації позивачу за період з березня 2018 року по вересень 2018 року підстав не було.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що вимоги про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за період з з 01 березня 2018 року по 12 вересня 2018 року, в тому числі з урахуванням фіксованої суми індексації, вже вирішені судами у справі №120/3880/20-а.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі, оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №120/3880/20-а, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов