Обмеження свободи вираження в кримінальному процесі: коли пост у Facebook стає доказом

Ми живемо в епоху інформаційних технологій, де соціальні мережі стали не лише засобом спілкування, а й повноцінним інформаційним простором, що має ознаки публічного вираження поглядів. Саме тому дописи у Facebook, як і в інших соціальних мережах, за умови їх відкритості для невизначеного кола осіб можуть розцінюватися як публічні висловлювання з відповідними правовими наслідками, тобто зумовлювати кримінальну відповідальності.

Уявіть ситуацію, ще вчора ви писали пост у соціальній мережі Facebook (який є публічним простором), що «всіх злодіїв — до стінки», а сьогодні до вас постукали у двері з обшуком. Правоохоронні органи також уважно читають вашу сторінку та бачать виражені не просто емоції та обурення, а погрози, заклик до насильства. Готуйтесь, що після таких дописів ваше слово може обернутися записом до протоколу. Кожен публічний допис може бути розцінений як намір, мотив, а то й зізнання у вчиненні кримінального правопорушення. У кожного слова, чи коментаря, чи публічного висловлювання є наслідки, які можуть спричинити кримінальну відповідальність та стати підставою для порушення кримінального провадження. Це вже не якась там дискусія — це об’єкт розслідування, який доступний всім та може перетворитися на доказ. А далі, як у кіно, тільки без режисера:
огляд сторінки — протокол — експертиза — підозра.

Кримінальний кодекс України містить кримінальну відповідальність за поширення інформації в інтернеті.

До початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Кримінальний кодекс містив дев’ять статей, які передбачали кримінальну відповідальність за поширення певних видів інформації, зокрема і в інтернеті:

• ст. 109 КК України: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;
• ст. 110 КК України: посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;
• ст. 111 КК України: державна зрада;
• ст. 114-1 КК України: перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань;
• ст. 161 КК України: порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, релігійної належності, релігійних переконань, інвалідності та іншими ознаками;
• ст. 258-2 КК України: публічні заклики до вчинення терористичного акту;
• ст. 295 КК України: заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку;
• ст. 436 КК України: пропаганда війни;
• ст. 436-1 КК України: виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

З початку повномасштабного вторгнення більшість із зазначених статей не зазнали змін, лише в декілька статей КК України, які передбачають кримінальну відповідальність за поширення інформації, були внесені зміни після початку повномасштабного вторгнення, зокрема в стст. 111 114-2 161 436 КК України.

Варто пам’ятати, що написаний пост у Facebook — це не крик у порожнечу, це цифровий слід, який є підставою для порушення кримінальної справи. Адже у Кримінальний процесуальному кодексі слова мають вагу. І якщо вони вимовлені публічно — у вас на сторінці в соціальній мережі Facebook, доступній всім, — вони можуть перетворитися на доказ. А далі, як у кіно, тільки без режисера: огляд сторінки — протокол — експертиза — підозра.

Як саме пост у соціальній мережі Facebook стає доказом?

Кримінальним процесуальним кодексом України закріплено, які документи можуть бути визнані допустимими та використаними як доказ, достатньо, щоб вони були належним чином зафіксовані (ст. 99 КПК України). Слідчий разом із понятими (або з використанням відеофіксації, що передбачено ст. 104 КПК) здійснює огляд вебсторінки, складає протокол, долучає скриншоти, а далі експерт із кібербезпеки встановлює, що саме ви є автором публікації.

Ваш емоційний пост — це вже мотив. А якщо є певні дії, то і намір. А якщо дописано: «Я це зробив, бо втомився від безкарності», – то й зізнання.

І ось уже порушена кримінальна справа не про свободу слова, а про доведення вини.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що інформація, яка поширюється через інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно, є масовою інформацією. При цьому інтернет-видання (вебсайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, тобто є засобом масової інформації. Своєю чергою Facebook є загальновідомою соціальною мережею в інтернет-просторі, де засуджений публікував дописи, які були розраховані на необмежене коло осіб. Із самих дописів випливає, що вони були призначені для підбурювання інших осіб до насильницької зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні. Оскільки соціальна мережа Facebook діє в інтернет-просторі й інформація на сторінках її користувачів, якщо власник сторінки не обмежив доступ до неї, є загальнодоступною, то ця соціальна мережа, на переконання Верховного Суду, є засобом, за допомогою якого така інформація поширюється серед необмеженого/невизначеного кола осіб.

Також Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який зазначив, що відсутність у засудженого ознак публічної особи не впливає на кваліфікацію його дій, адже суб’єктом вчиненого кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

Постанова колегії суддів третьої судової палати ККС від 29.11.2023 у справі № 595/359/21 (провадження № 51-5402км23).

Отже Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 КУ). Це фундаментальне право закріплено також у ст. 10 Європейської конвенції з прав людини. Але важливо розуміти: національне і міжнародне законодавство визнає, що це право не є абсолютним та може бути обмежене в інтересах національної безпеки, громадського порядку чи іншим охоронюваним інтересам.

Таке уточнення і є тим правовим механізмом, який дозволяє державі втручатися у реалізацію свободи слова, якщо публікація несе загрозу національній безпеці, громадському порядку чи іншим охоронюваним інтересам. Таким чином, навіть публічний пост у соціальній мережі Facebook може набувати юридичного значення, якщо його зміст підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого кримінальним законом.

Автор статті: Катерина Варналій, адвокат АО Barristers,

секретар комітету з кримінального права та процесу
Ради адвокатів Одеської області

Джерело: ЮП