Мовчазна згода без згоди - Наслідки відмови від подання клопотання про продовження обов’язків підозрюваного

Наслідки відмови від подання клопотання про продовження обов’язків підозрюваного.

Мовчазна згода — це юридичний факт, який полягає у бездіяльності сторони кримінального провадження. Юридичний факт у кримінальному процесі, як передбачено нормами КПК, є обставиною, з існуванням або відсутністю якої пов’язується настання певних процесуально-правових наслідків. Застосування принципу мовчазної згоди у КПК зустрічається, наприклад, у ч. 10 ст. 290: «У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів…».

У даному кримінальному провадженні (КП) обов’язки, застосовані до підозрюваного у порядку ст. 194 КПК, не були продовжені в порядку ст. 199 КПК, оскільки сторона обвинувачення не подала до ВАКС відповідне клопотання. Процесуально-правовими наслідками у даному випадку є припинення дії обов’язків, покладених на підозрюваного ухвалою у справі.

Факти — це події, явища дійсності, тому, під «фактичними даними», про які йдеться у ч. 1 ст. 84 КПК, розуміється одержання з вказаних у КПК джерел відомостей про факти, обставини кримінального провадження. Тобто у даному КП отримані в розумінні ст. 84 КПК фактичні дані — це дані про припинення дії обов’язків підозрюваного, які є доказом у кримінальному проваджені. Сутністю отриманого доказу є припинення дії обов’язків підозрюваного з огляду на юридичний факт — мовчазну згоду сторони обвинувачення. Відмова прокурора від подання клопотання про продовження обов’язків підозрюваного (мовчазна згода на припинення дії обов’язків підозрюваного), щодо якого здійснюється провадження, вважається реалізацією права на продовження обов’язків підозрюваного. Мовчазна згода щодо припинення обов’язків підозрюваного свідчить про нівелювання ризиків, які ці обов’язки мали б попереджувати.

Так, ухвалою слідчого судді у справі про застосування запобіжного заходу до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави … гривень та покладення обов’язків згідно з ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

• прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу;
• не відлучатися з …. без дозволу слідчого, прокурора або суду;
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
• утриматись від спілкування зі свідками та особами, які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні;
• здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд до України;
• носити електронний засіб контролю.

Застосовуючи запобіжний захід та покладаючи обов’язки, слідчий суддя зазначив наступні 4 ризики, передбачені ст. 177 КПК: «Змінити місце свого перебування; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; незаконно вплинути на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється».

При продовженні дії обов’язків слідчий суддя ухвалою у справі зазначив наступні обов’язки:

• прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу;
• не відлучатися …. без дозволу слідчого, прокурора або суду;
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
• утриматись від спілкування зі свідками та особами, які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному провадження щодо обставин цього кримінального провадження;
• здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд до України. Зменшений обсяг обов’язків слідчий суддя обґрунтував наявністю тільки 2 ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Наразі, з огляду на мовчазну згоду сторони обвинувачення, у підозрюваного є лише обов’язки, зазначені у п. 1, 3, 4 ч. 7 ст. 42 КПК: Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 3) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Мовчазна згода з припиненням обов’язків підозрюваного «утриматись від спілкування зі свідками та особами, які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні щодо обставин цього кримінального провадження» є доказом факту нівелювання ризика «незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні».

Мовчазна згода з припиненням обов’язків підозрюваного «не відлучатися з … без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд до України» є доказом факту нівелювання ризика «переховуватися від органів досудового розслідування». З огляду на те, що згідно зі ст. 2 КПК України, «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура», а не стягнення коштів застави до державного бюджету, мовчазна згода на припинення обов’язків підозрюваного свідчить про те, що наразі сторона обвинувачення не бачить ризиків, що підозрюваний не буде виконувати решту обов’язків, покладених на нього ч. 7 ст. 42 КПК. Обов’язок доказування існування ризиків покладається саме на сторону обвинувачення і ні в якому разі не на підозрюваного. Протилежна точка зору суперечить принципам кримінального процесу і кримінальному законодавству взагалі. Сторона обвинувачення, на наш погляд, з огляду на мовчазну згоду з припиненням обов’язків підозрюваного не довела існування таких ризиків.

Мовчазна згода у такому випадку свідчить про припинення існування ризиків, але не є обов’язком скасувати заставу. У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 р. ЄСПЛ зазначив, що «гарантії, передбачені у п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання». При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада «має приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, як і у випадку, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою». Згідно ч. 5 ст. 182 КПК, «у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно». У провадженні, про яке йде мова, мовчазна згода з припиненням обов’язків, покладених на підозрюваного, — дані про припинення дії обов’язків підозрюваного, які є доказом у кримінальному проваджені та підтверджують нівелювання ризиків того, що підозрюваний не буде виконувати решту обов’язків, покладених на нього ч. 7. ст. 42 КПК. Тобто неможливо казати, що «застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов’язків», адже ризиків цього не бачить навіть сторона обвинувачення.

З цього випливає неможливість застосування до підозрюваного саме цього абзацу з ч. 5 ст. 182 КПК. Захист вважає, що у даному КП, розраховуючи розмір застави підозрюваному, слідчий суддя має виходити з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК: «Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Першоджерело: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/movchazna-zgoda-bez-zgodi.html

Автор статі: Ханін Семен